ГРАЄМО В НАРОДНІ ІГРИ
 Народні ігри – як одна із складових духовної культури дошкільника
      
         Розвиток духовності неможливо уявити без відчуття себе частинкою свого народу, його культури. Фольклор - одна з тих складових частин духовної культури, в якій найповніше виявлені її національні елементи, притаманні певному народові риси характеру. Фольклор - доступна для всіх без винятку форма вияву себе, свого світосприймання. Через творчість свого народу діти краще розуміють мистецтво інших народів, гостріше сприймають і відчувають загальнолюдське. Із захопленням діти виконують твори дитячого фольклору : колискові, заклички, забавлянки, скоромовки. Римована мова цих творів пробуджує у дітей образну фантазію, викликає інтерес до звуковидобування, до відтінків мовної інтонації:
1. Росте морква із землі
Або вирву,  або ні.
Раз, два, три.
                                                                                                     2. Ходить квочка коло кілочка,
                                                                                                         Водить діток-дрібних квіток,
                                                                                                             Діти-квіти, квок!
      Оволодіти рідною мовою з її барвистими відтінками допомагають дітям народні ігри. їх проведення супроводжується вживанням різноманітної лексики, багатої на слова, які діти засвоюють у процесі ознайомлення з довкіллям. А який багатий ігровий фольклор на порівняння (личко немов скляночка), образні вирази (діти-квіти, весна красна), епітети (сизокрилая, молоденькая).Саме в дошкільному дитинстві закладаються основи музичного виховання, естетичного відношення до життя, основна навичка культури слухання, яка формується в цей віковий період. 
      Повноцінне сприймання є необхідною передумовою виховання у дітей любові та зацікавленості в музиці, формування у них музичного смаку. Воно збагачує їхні музичні враження, досвід. Адже діти здатні сприймати й складніші музичні твори, які поки що не можуть ні проспівати, ні зіграти на інструменті, ні передати рухами.
    Отже, збереження надбань українського народу, його звичаїв, обрядів, фольклору, зокрема дитячого: колисанок, казок, лічилок - і їх використання в роботі з дітьми привчатиме дітей до української мови, її мелодійності, ритму, співучості і неповторності.
 


Коментарі:


Ім’я: