ВИГОТОВЛЕННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ МУЗИЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ВЛАСНОРУЧ Сторінка музичного керівника            Що може бути цікавішим для дітей, аніж власноруч створити музичний інструмент, вигадати для нього назву, заграти на цьому інструменті мелодію чи відтворити на ньому ритмічний малюнок? Тим паче, коли змайструвати такий інструмент досить просто. Адже як матеріали можна використати звичайні побутові предмети — склянки, пляшечки, крупи, монетки тощо. І якщо до цього захопливого процесу залучити ще й батьків — ентузіазм дітей перевершить усі сподівання.
           Дітям дуже подобаються шумові музичніінструменти, виготовлені з природного матеріалу, які виготови­ли дорослі або вони самі.
Батьки з дітьми можуть самі робити різні звучні іграшки та еле­ментарні музичні інструменти, використовуючи для цього дерев'яні брусочки, паперові та поліетиленові пакети, коробочки, наповнені піском, дрібними камінчиками, горохом тощо.
Так, пластмасові яйця з-під «кіндер-сюрпризів», балончики з-під мильних бульбашок, металеві баночки з-під кави, шоколадних напоїв можуть замінити маракас, якщо всередину покласти крупу, зернята кукурудзи, дрібні горішки, гвинтики тощо. Музичний ін­струмент, який замінить румбу, можна виготовити з металевих кри­шечок з-під напоїв. Для цього в кришечках треба зробити дірочку, нанизати на велосипедні чи в'язальні спиці, закріпивши їх угорі та знизу. Чудовий звук, який нагадує стукіт дерев'яних ложок, можна видобути постукуванням будівельними кубиками. Дзвін криштале­вих склянок замінить звучання дзвіночків, а барабаном може стати великий дерев'яний куб. Якщо підвісити на мотузку великий цвях і вдарити по ньому іншим цвяхом, вийде звук, як у металофона. А підвісивши на П-подібній або круглій рамці кілька цвяхів різної довжини й товщини, можна також імітувати звучання металофона. Своєрідним ксилофоном можуть бути кілька скляних пляшок, напов­нених водою на різному рівні, або склянки з водою, теж наповне­ні по-різному. Вдаряти треба тихенько металевим предметом або дерев'яною паличкою.
          Дітям подобається грати на картонних коробочках із-під кефі­ру, у які насипано квасолю або горох. Цей звук нагадує звук бряз­кальця.
Наклавши на велику чашку цупкий папір (крафт) і міцнообв'язавши його навкруг чашки грубою ниткою, можна змайстру­вати простенький бубон. А дерев'яні й металеві ложки, кришки з-під каструль і самі каструлі, дерев'яні дощечки для нарізання ово­чів, качалка, теж можуть бути ударними інструментами. Головне — чітко й ритмічно грати ними так, щоб підтримувати мелодію, а не заважати їй. Приємний шумовий звук можна одержати, виготовив­ши гітару. Для цього на коробку або невеликий ящик треба натяг­нути якнайбільше гумок і закріпити їх, а посередині вирізати дірку. Тамбурин виготовляємо з кришечок від пляшок і гудзиків, які при­кріплюємо на коротких нитках до кришки від банки. Флейту ви­готовити дуже просто з трубочки із картону, один кінець якої за­криваємо пергаментним папером і гумовим кільцем. Потім на одній лінії прорізаємо три або чотири дірочки й легенько дмухаємо в тру­бочку.
            А барабан можна виготовити з порожньої пластикової банки з кришкою або з відра з кришкою. Спочатку кришку треба заклеї­ти тканиною або фольгою, а потім прикріпити до каструлі чи відра скотчем. Якщо обтягнути банку чи відро старою шкірою або церат- кою, звук відрізнятиметься. А грати на цьому «барабані» діти самі вирішують чим (паличками, старими пензликами, ложками або пальцями).
            Із банок можна виготовити не лише тріскачки, а й лютні. Цей музичний інструмент за своїм звучанням нагадує український на­родний інструмент «бугай». Щоб виготовити лютні, спочатку треба вирізати гострим ножем всередині кришки банки дірку, потім над­пиляти дерев'яний брусочок до половини товщини, відступивши від краю 2 — 3 см, щоб його можна було закріпити на банці. Петлю за­горнути в протилежний кінець бруска. У центрі банки треба протяг­нути шнур із великим вузлом на кінці, а другий кінець прив'язати до петлі так, щоб шнур натягнувся.
            Граючи на саморобних музичних інструментах, батькам варто разом із дітьми уважно прислуховуватися до звучання й добирати слова, щоб дати образну характеристику кожному звуку (дзвінкий, світлий, м'який, глухий, темний тощо) — це сприятиме розвитку тембрального слухуне лише дітей, а й батьків.
        

МУЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ В СІМ'Ї Сторінка музичного керівника
Консультація для батьків: «МУЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ В СІМ'Ї»
 
     Навчаючи дитину музиці, батьки ставлять різні цілі і завдання. Це залежить від їх ставлення до музики і музичних професій. Однак основними завданнями музичного виховання дітей в сім’ї можна назвати ті ж, що і в дошкільному закладі, а саме:
 • Збагатити духовний світ дитини музичними враженнями, викликати інтерес до музики, передати традиції свого народу, сформувати основи музичної культури;
 • Розвивати музичні і творчі здібності в процесі різних видів діяльності (сприйняття, виконавство, творчість, музично – освітня діяльність);
 • Сприяти загальному розвитку дітей засобами музики.
 • Якщо дитина музично обдарована, то вже в дошкільному віці необхідно закласти основи для майбутнього професійного навчання.
    Всі ці завдання вирішуються в конкретній діяльності. Якщо батьки розуміють важливість музичного виховання, вони прагнуть навчати дітей у сім’ї, музичних гуртках, студіях, музичних школах, відвідують з ними концерти, музичні вистави, намагаються збагатити різнобічними музичними враженнями, розширюють їх музичний досвід.
    Вибір музичних творів, які дитина слухає вдома, залежить від музичного смаку і музичного досвіду сім’ї, її загальнокультурного рівня. Для розвитку музичних здібностей дітей, формування основ музичної культури необхідно використовувати народну та класичну музику. Лише на шедеврах можна виховувати смак маленьких слухачів. Діти повинні знати народну музику, яка тісно пов’язана з мовою, естетичними і народними традиціями, звичаями, духовною культурою народу.
    Якщо дитина чує народні мелодії з раннього дитинства, вона, природно, «переймається» народно-пісенними інтонаціями. Вони стають їй звичними, рідними. Дитині важливо відчути і красу класичної музики, накопичити досвід її сприйняття, розрізнити зміну настроїв, прислухатися до звучання різних музичних інструментів, навчитися сприймати і старовинну, і сучасну музику, як «дорослу», так і написану спеціально для дітей.
    Для слухання слід відбирати твори, в яких виражені почуття, доступні для дитячого сприйняття. Це повинні бути невеликі або фрагменти з яскравою мелодією, що запам’ятовується ритмом, барвистою гармонізацією, оркестровкою. Музичне виховання в домашніх умовах проходить індивідуально. Дитина повинна відчувати себе захищеною, коханою, перебувати в позитивному настрої.

                                                                     

ГІГІЄНА ТА ОХОРОНА ДИТЯЧОГО ГОЛОСУ Сторінка музичного керівника
 Консультація для батьків "ГІГІЄНА ТА ОХОРОНА ДИТЯЧОГО ГОЛОСУ"
  
      Голос дитини - природний інструмент, яким він володіє з ранніх років. Ось чому спів весь час присутній у житті дитини, заповнює його дозвілля, допомагає організовувати творчі, сюжетні ігри.
Спів - основний засіб музичного виховання. Воно найбільш близько і доступне дітям. Діти люблять співати. Виконуючи пісні, вони глибше сприймають музику, активно висловлюють свої переживання і почуття.
     При дотриманні гігієнічних умов, тобто при проведенні занять в провітреному приміщенні, на чистому повітрі в суху теплу погоду, спів сприяє розвитку і зміцненню легенів і всього голосового апарату. На думку лікарів, спів є кращою формою дихальної гімнастики.
Гігієна голосу тісно пов'язана з режимом життя і загальногігієнічними правилами. Під гігієною голоси розуміють дотримання людиною певних правил поведінки, які забезпечують збереження здоров'я голосового апарату.
Найчастіше причиною порушення функцій голосового апарату є гострі запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, ангіни (тонзиліт), гострий нежить (риніт), запалення горлянки (фарингіт), гортані (ларингіт), трахеї (трахеїт) і бронхів (бронхіт). Мовні навантаження і спів рухається у цьому випадку припинити до одужання. Для профілактики запальних захворювань верхніх дихальних шляхів слід уникати переохолодження і гартувати організм.
      Педагогам слід проводити відповідну роботу з батьками, знайомлячи їх з дитячими піснями, пояснюючи шкоду крикливого співу, голосної розмови, особливо на вулиці в сиру холодну погоду. Треба попереджати батьків, щоб вони не дозволяли  дітям пити холодну воду, їсти морозиво в гаряче стані щоб уникнути застуди, захворювань голосового апарату.
     Необхідно здійснювати наступні заходи з гігієни та охорони голосу дитини:
  • Стежити за рівнем навантаження на голосовий апарат;
  • Не допускати зловживання високими нотами, криком під час гри;
  • Не допускати великі мовні навантаження, спів під час хвороби;
  • Необхідно уникати різкої зміни температури, а також спеки, холоду, спеки, пилу тощо;
  • З розпаленим голосовим апаратом не можна виходити на вулицю в холодну пору року, необхідно кілька охолонути;
  • Рекомендується уникати їжі та напоїв, що дратують слизову оболонку горла, - гострого, зайво солоного, надмірно гарячого або холодного.
У разі хвороби органів голосового апарату необхідно вчасно звертатися до лікаря.

                                                                          

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МАЛЮКА Сторінка музичного керівника
   ПОРАДИ БАТЬКАМ
ЩОДО  РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МАЛЮКА
  • ознайомлюйте дітей з різними видами мистецтва шляхом споглядання картин в музеях образотворчого мистецтва, перегляду репродукцій в комп’ютерному режимі, журналах, книгах, відвідування різноманітних виставок;
  • вправляйте у визначенні жанру живопису: пейзаж, натюрморт, портрет, казковий, побутовий, анімалістичний;
  • надавайте можливість самостійно зображувати предмети, тварин, дерева, транспорт, людей, та інше;
  • підтримуйте бажання малювати, ліпити, аплікувати, конструювати, передавати свої враження в зображеннях;
  • виважено ставтесь до вибору матеріалів зображення, спонукайте до основ рукоділля: вишивання, шиття, бісероплетіння;
  • заохочуйте творчість дитини, підтримуйте її ініціативу;
  • надавайте дитині можливість слухати досконалі за формою, доступні для розуміння сольні та хорові твори;
  • підтримуйте бажання слухати музику, емоційно відгукуватися на неї, передавати свої враження;
  • виважено ставтесь до вибору дитиною музичних творів для прослуховування, пропонуйте її увазі не лише легку, ритмічну дорослу музику, а й класичну та дитячу;
  • вправляйте дошкільників у визначенні жанру музичного твору, називанні інструмента, на якому він виконується;
  • використовуйте музику в аудіо – та відеозаписах;
  • організовуйте перегляд доступних дітям за змістом оперних і балетних вистав, відвідування концертів, музеїв;
  • навчайте дитину розрізняти “музику природи” – співи птахів, звуки різних комах, шелест листя дерев та хвиль води тощо, порівнювати природну музику зі створеними людьми мелодіями, знаходити в них спільне та відмінне.
                                                                                                                                       

ГРАЄМО В НАРОДНІ ІГРИ Сторінка музичного керівника
 Народні ігри – як одна із складових духовної культури дошкільника
      
         Розвиток духовності неможливо уявити без відчуття себе частинкою свого народу, його культури. Фольклор - одна з тих складових частин духовної культури, в якій найповніше виявлені її національні елементи, притаманні певному народові риси характеру. Фольклор - доступна для всіх без винятку форма вияву себе, свого світосприймання. Через творчість свого народу діти краще розуміють мистецтво інших народів, гостріше сприймають і відчувають загальнолюдське. Із захопленням діти виконують твори дитячого фольклору : колискові, заклички, забавлянки, скоромовки. Римована мова цих творів пробуджує у дітей образну фантазію, викликає інтерес до звуковидобування, до відтінків мовної інтонації:
1. Росте морква із землі
Або вирву,  або ні.
Раз, два, три.
                                                                                                     2. Ходить квочка коло кілочка,
                                                                                                         Водить діток-дрібних квіток,
                                                                                                             Діти-квіти, квок!
      Оволодіти рідною мовою з її барвистими відтінками допомагають дітям народні ігри. їх проведення супроводжується вживанням різноманітної лексики, багатої на слова, які діти засвоюють у процесі ознайомлення з довкіллям. А який багатий ігровий фольклор на порівняння (личко немов скляночка), образні вирази (діти-квіти, весна красна), епітети (сизокрилая, молоденькая).Саме в дошкільному дитинстві закладаються основи музичного виховання, естетичного відношення до життя, основна навичка культури слухання, яка формується в цей віковий період. 
      Повноцінне сприймання є необхідною передумовою виховання у дітей любові та зацікавленості в музиці, формування у них музичного смаку. Воно збагачує їхні музичні враження, досвід. Адже діти здатні сприймати й складніші музичні твори, які поки що не можуть ні проспівати, ні зіграти на інструменті, ні передати рухами.
    Отже, збереження надбань українського народу, його звичаїв, обрядів, фольклору, зокрема дитячого: колисанок, казок, лічилок - і їх використання в роботі з дітьми привчатиме дітей до української мови, її мелодійності, ритму, співучості і неповторності.
 

ЛЮБОВ ДО УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ Сторінка музичного керівника

     

ШАНОВНІ БАТЬКИ!
Прищеплюйте дітям любов до української пісні!

 
       Українська пісня - це частина духовного життя народу і вона не залишає його ні в радості ні в смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості. З піснею на вустах він не тільки відзначає свята, не тільки прикрашає народні обряди, а й також славить свої перемоги на ворогом.
       Кожне своє враження, кожне переживання людина виливала в пісні. Духовне життя людини знайшло вираження у народних піснях.
       Велика частина цих пісень зв'язана з порами року (колядки, щедрівки, веснянки), в них ці люди зображуються гарними, багатими, щедрими, здоровими, привітними, в яких «радісно на серці, повно на столі». Такі пісні повинні були накликати щастя і всілякі блага на двір господаря, тому що співали їх від щирого серця, з чистими думками.
       Дуже цікавими з обрядових пісень є русальні та купальські пісні, які супроводжувалися танками, ворожінням та іншими дійствами. Через обрядові пісні пізнається світогляд наших пращурів  тих часів.
        Із пісень родинних ми дізнаємось, яке місце в житті попередніх поколінь по сідала родина та різні сімейні турботи.
        Із історичних пісень — про важливі історичні події, які переживав народ.
        З українських пісень ми бачимо, як глибоко народ відчував красу життя. Наш народ має багату скарбницю пісень, казок, легенд, переказів, дум, якими можна пишатися як райськими квітами. Деякі з них пройшли крізь довгі століття і ще сьогодні причаровують блиском дорогоцінних самоцвітів.
Українська пісня — це бездонна душа українського народу!