Книги для батьків майбутніх першокласників Поради майбутнім першокласникам

 

 

1. Алекс, Сабіне. Не вчи мене, але дозволь мені вчитися [Текст] : інтерактивні ігри / С. Алекс. - Львів : Свічадо, 2009. - 123 с.

Як розповісти дітям про найважливіше? За допомогою ігор, і не звичайних, а інтерактивних. Вони дозволять їхнім учасникам поступово наближатися до такої бажаної мети – дорослого життя! Експерименти зважають на бажання молодих людей бути незалежними, самостійно приймати рішення, і неодмінно допоможуть краще пізнати себе та інших, сприятимуть розвитку мислення і творчих здібностей.

2. Барташніков, Олексій Олексійович. Інтелектуальна ігротека [Текст] : метод. посібник : тренування інтелектуальних і творчих здібностей дітей 6 років. Рівень 1 / О. О. Барташніков, І. А. Барташнікова ; ред. І. Я. Зелена ; худож. Г. М. Гаврилець та ін. - Львів : Оксарт, 1996. – 48 с. : іл.

3. Гірський, Богдан. Перший раз у перший клас [Текст] / Б. Гірський. - Перемишляни, 1997. – 84 с. : іл.

4. Горшкова,Тетяна Євгеніївна. Академія дошкільних наук [Текст] : від трьох до чотирьох / Т. Є. Горшкова ; Е. Б. Фінкельштейн ; пер. укр. мовою О. Скопненка ; худож. О. Нікітіна та ін. - К. : АСТ-ПРЕС-ДІК-СІ, 2000. - 324 с. : іл.

У цій книжці доступною мовою подано увесь матеріал, необхідний для розвитку   дитини.   Видання допоможе якнайшвидше й щонайдосконаліше досягти   кінцевої мети дошкільного виховання – повністю підготувати дитину   до навчання в школі, гімназії або ліцеї будь-якого рівня.

5. Лапшина, Ірина Миколаївна. Букварик-дошколярик [Текст] : посіб. для навчання грамоти та ознайомлення з дит. л-рою / І. М. Лапшина, В. М. Литовченко ; худож. В. Качурівський, А. Дикий. - Вінниця : Антекс УЛТД, 1994. - 158 с. : іл.

6. Тести для дітей: чи готова ваша дитина до школи? [Текст] / авт.-упоряд. М. Н. Ільїна, Л. Г. Парамонова, Н. Я. Головньова; худож. Д. Б. Непомнящий. - К. : Школа, 2003. - 335 с.

Книга є збіркою тестів, які часто використовують для оцінювання дітей при вступі до школи. За допомогою цих тестів батьки зможуть перевірити, чи готова їхня дитина до оволодіння письмом, чи добре вона читає, чи досить розвинуте у неї математичне мислення, пам’ять, увага, мова й уява. Книга також допоможе визначити обсяг знань дитини про навколишній світ і широту загальної ерудиції дошкільняти.

7. Федієнко, Василь Віталійович. Буквар Читайлик [Текст] : посібник із навчання правильного читання дітей ст. дошк. та мол. шк. в. / В. В. Федієнко ; худож. І. Начинова, Є. Житник. - Х. : Школа, 2004. - 95 с. : ілюстр.

Мета посібника — формування у дитини початкових навичок читання. Книга допоможе у розвитку фонетичного слуху, оволодінні звуковим та складовим аналізом і синтезом, збільшить словниковий запас дитини. Адресовано батькам, педагогам, а також малятам, які хочуть навчитися читати.

8. Фулер, Чері. Як виховати активних і творчих дітей [Текст] / Ч. Фулер ; з англ. пер. Н. Гірська ; худож. оформл. Р. Скиби. - Львів : Свічадо, 2007. - 154 с.

Кожна дитина – особлива. Вона має багато можливостей, які потрібно розвивати, різними методами стимулювати зацікавлення. Та часто трапляється навпаки – мимоволі ми пригнічуємо у дитині її добре начало. Як уникнути цього? Як оминути стреси? Як дати раду з активною і творчою дитиною, щоб не зламати її, не зруйнувати можливостей? Як працювати з дитиною, яка має розлад уваги чи є гіперактивною? Відповіді на всі ці запитання дає Чері Фулер, якій доводилося працювати з дітьми різного віку і темпераменту.

9. Цельняк, І. Зустрічай нас, школо! [Текст] : поетичний альбом на згадку першокласнику / І. Цельняк ; худож. Н. Чарнецька. - Львів : Край, 1998. – 16 с.

 

Статті

1. Амосова, М. В. Нетрадиційні заняття з батьками майбутніх першокласників [Текст] / М. В. Амосова // Розкажіть онуку. - 2010. - № 3 (березень). - С. 24-28.

2. Буцкіна, С. В. Формування мотиваційної готовності дітей 6-7 років до навчання в школі [Текст] // Практична психологія та соціальна робота. - 2001. - № 5. - С. 16-19.

3. Вашуленко, Микола. Читання, письмо, розвиток мовлення [Текст] : [за підручником : Вашуленко М. С., Скрипченко Н. Ф. Буквар: підруч. для 1 кл. - К. : Освіта, 2004] / М. Вашуленко // Початкова школа. - 2010. - № 1. - С. 23-27.

4. Воронцова, Емілія. Психологічна адаптація першокласників - основа успішного навчання [Текст] / Е. Воронцова, І. Вєнгріна // Початкова школа. - 2010. - № 9. - С. 5-7.

5. Гамнізова, О. Схильності. Здібності. Обдарованість [Текст] : лекторій для батьків / О. Гамнізова // Психолог . - 2011. - № 4. - С. 21- 22.

6. Грединарова, Олена. Формування в шестилітніх дітей готовності до навчання [Текст] / О. Грединарова // Початкова освіта. - 2000. - № 20. - С. 5.

7. Губенко, О. В. Розвиваємо математичні здібності дитини, готуючи її до школи [Текст] : поради психологам / О. В. Губенко // Обдарована дитина. - 1999. - № 4. - C. 5.

8. Готуємось до школи [Текст] : [добірка статей] // Бібліотечка вихователя дитячого садка. - 2001. - № 7. - С. 2-39.

9. До школи – разом [Текст] : [добірка статей] // Початкова освіта. - 2004. - № 20. - С. 1-31.

10. Гресь, Анна. Ідемо до школи [Текст] / А. Гресь // Зростаємо разом. - 2010. - № 5. - С. 2-5.

11. Губенко, О. В. Особливості підготовки та адаптація п’яти- та шестирічних дітей до школи : школа для батьків [Текст] / О. В. Губенко // Обдарована дитина. - 2010. - № 9. - С. 50-56.

12. Гуцул, Т. С. Перші кроки… [Текст] : адаптація 6-річного першокласника в нових умовах шкільного життя / Т. С. Гуцул // Розкажіть онуку. - 2010. - № 8 (серпень). - С. 39-54.

13. Деркач, Оксана. Малюємо школу: діагностика шкільної дезадаптації першокласників засобами арт-терапії [Текст] / О. Деркач // Мистецтво та освіта. - 2010. - № 4. - С. 15-18.

14. Дзюбко, Л. Як підготувати дитину до школи [Текст] : поради батькам / Л. Дзюбко // Початкова освіта. - 2003. - № 45. - С. 7-8.

15. Ібряшкіна, Н. Формування у дитини позитивного ставлення до навчання [Текст] : (матеріали для роботи з батьками) / Н. Ібряшкіна // Початкова школа. - 2010. - № 5. - С. 55-56.

16. Комарова, Валентина. Адаптація молодших школярів до навчального процесу [Текст] / В. Комарова, І. Вєнгріна // Початкова школа. - 2010. - № 8. - С. 60.

17. Литвин, В. П. Як привчити дитину до читання [Текст] / В. П. Литвин // Будьмо здорові. - 2011. - № 1. - С. 19.

18. Мамцева, Ірина. Підготовка до школи майбутніх першокласників [Текст] / І. Мамцева // Початкова освіта. - 2002. - № 3. - Вкл. - С. 1- 8.

19. Маценко, Жанна. "Мамо, я не хочу до школи": психологічні причини труднощів адаптації дитини до школи та умови їх запобігання [Текст] / Ж. Маценко // Початкова освіта. - 2003. - № 19. - С. 6-7.

20. Мартиненко, Світлана. Педагогічна взаємодія вчителя початкових класів і батьків першокласників [Текст] : у запитаннях і відповідях / С. Мартиненко // Початкова школа. - 2010. - № 1. - С. 20-22.

21. Мильчук, Галина. У школу - з радістю [Текст] : організаційні батьківські збори у 1 класі / Г. Мильчук // Початкова школа. - 2010. - № 8. - С. 57.

22. Никитина, Елена. Ищем хорошую школу... Но что это такое? / Е. Никитина // Семья и школа. - 2011. - № 4. - С. 4-5.

23. Плотнікова, Н. Профілактика дезадаптації до шкільного навчання [Текст] / Н. Плотнікова // Психолог . - 2011. - № 12. - С. 15-20.

24. Поради шкільного психолога дошкільнятам, батькам, бабусям та дідусям [Текст] : [добірка ст.] // Розкажіть онуку. - 1996. - № № 3, 4, 5.

25. Поради батькам майбутніх першокласників [Текст] // Розкажіть онуку. - 2010. - № 2 (лютий). - С. 132-133.

26. Присяжна, Л. Скоро до школи: заняття з майбутніми першокласниками [Текст] / Л. Присяжна // Початкова школа. - 2010. - № 7. - С. 50-53.

27. Психолого-педагогічний супровід навчання батьків майбутніх першокласників [Текст] // Розкажіть онуку. - 2010. - № 3 (березень). - С. 6-23.

28. П'ять порад батькам першокласника [Текст] // Розкажіть онуку. - 2010. - № 1 (січень). - С. 100-101.

29. Розумій, Ольга. Здоров'я першокласника [Текст] / О. Розумій // Зростаємо разом. - 2010. - № 5. - С. 6-7.

30. Савчук, Лідія. Батьківські збори : [адаптація першокласників до школи] / Л. Савчук // Початкова школа. - 2011. - № 5. - С. 58-60.

31. Удовенко, Марина. Діагностика психологічної готовності 6-річних дітей до навчання в школі [Текст] : з досвіду роботи практичного психолога // Початкова освіта. - 2003. - № 18. - С. 1-16.

32. Чим перекусити дитині в школі? [Текст] : батькам до уваги // Розкажіть онуку. - 2010. - № 8 (серпень). - С. 31-32.

33. Школа, школярі, вчителі...: навчаємо дитину пізнавати світ [Текст] // Розкажіть онуку. - 2010. - № 8 (серпень). - С. 25-29.

34. Яблонська, С. Я і школа: крок назустріч: [Текст] програма і конспекти занять для учнів першого класу / С. Яблонська // Психолог . - 2011. - № 21. - Вкладка. - С. 1-32.

35. Як навчити дитину успішно виконувати домашні завдання [Текст] : майстер-клас для батьків // Розкажіть онуку. - 2010. - № 8 (серпень). - С. 30.

36. 23 бесіди про цікаве і корисне для вчителів, вихователів та батьків [Текст] : [добірка бесід] // Розкажіть онуку. - 2010. - № 12 (грудень). - С. 5-32.

37. 30 оригінальних тестових завдань для перевірки готовності дитини до навчання у школі [Текст] : [добірка статей] // Розкажіть онуку. - 2002. - № 8. - С. 23-42.

 

Вебліографія

1. Адаптація першокласників [Електронний ресурс] // Вчитель вчителю, учням та батькам – Електрон. дан. (1 файл) . – Режим доступу: http://teacher.at.ua/publ/10-1-0-2406 - Назва з екрану.

2. Педагогічна адаптація першокласників до навчання в школі: поради для батьків [Електронний ресурс] // Мукачівська Ратуша – Електрон. дан. (1 файл) . – Режим доступу:http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichna-adaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dlja-batkiv.html- Назва з екрану.

3. Для батьків: до школи без страху ?! [Електронний ресурс] // Читальня Слоника Дзвоника. – Електрон. дан. – Режим доступу: http://chytay.com.ua/dlya-batkiv/index.html - Назва з екрану.

4. Перший раз в перший клас. Підготовка до школи [Електронний ресурс] // Соціальні проекти – Електрон. дан. – Режим доступу:http://www.truhanov.od.ua/ru/projects/children/semeyniy-perepoloh/452.html - Назва з екрану.

5. Поради психолога батькам першокласників [Електронний ресурс] // The Epoch TimesУкраїна – Електрон. дан . – Режим доступу:http://www.epochtimes.com.ua/articles/view/8/13230.html - Назва з екрану.

6. Психолого-педагогічна діагностика готовності дітей до навчання в школі [Електронний ресурс] // Твої реферати. – Електрон. дан . – Режим доступу:http://refer.org.ua/component/option,com_docman/task,doc_details/gid,11714/ - Назва з екрану.

7. Ресурси Інтернет для батьків [Електронний ресурс] // КРОК – Електрон. дан . – Режим доступу: http://www.krok.org.ua/rod-ukr.php - Назва з екрану.

8. Чи готова Ваша дитина до школи? [Електронний ресурс] // Медичний сайт для жінок. – Електрон. дан. (1 файл) – Режим доступу: http://pani-likar.info/child/child81.html - Назва з екрану.

9. Шкільне життя [Електронний ресурс] // MaxyBaby - сайт про дітей для батьків – Електрон. дан . – Режим доступу: http://maxybaby.net.ua/ukr/index.php?loc=art-study - Назва з екрану.

10. Як підготувати дитину до школи [Електронний ресурс] // Репетитор – Електрон. дан . – Режим доступу: http://www.repetitor.ua/ - Назва з екрану.

11. Як робити уроки з першокласником? [Електронний ресурс] // Репетитор. – Електрон. дан . – Режим доступу: http://schule41a.ucoz.ru/index/jak_gotuvati_domashne_zavdannja/0-6 Назва з екрану.


Як уникнути помилок, працюючи з дитиною над виконанням домашніх завдань Поради майбутнім першокласникам

 
c:\documents and settings\administrator\рабочий стол\фони\0_5f12e_58edd98d_lppp.jpg

1. Виховувати звичку виконувати домашнi завдання систематично.

2. Починати виконувати завдання можна вже через 1,5 - 2 години пiсля шкiльних занять. Оптимальний час — з 15.00 до 17.00.

3. Привчати дитину сiдати до роботи без нагадувань.

4. Навчити дитину користуватися годинником. Показати, як за годинником робити перерви (10 - 15 хв) для активного вiдпочинку i знову сiдати до роботи. Усе це дитина має виконувати незалежно вiд того, можете ви їй придiлити увагу чи нi.

5. Навчити дитину спочатку складати орiєнтовний план майбутнiх дiй, радитися з вами та обговорювати, як виконати завдання, а потiм самостiйно братися до роботи.

6. Навчити видiляти головне й другорядне, умiти зосередитись на головному.

7. Не забувати нагадувати учневi повторити правила, якi вивчали на уроках.

8. Виховувати у дитини самоконтроль, самоаналiз та самооцiнювання. Найпростiший спосiб — порiвняння сьогоднiшнього рiвня виконання з учорашнiм. Акцентувати увагу навiть на незначних перемогах, щоб дитина помiчала їх і намагалася досягати бiльших результатiв.

9. Не порiвнювати результати навчання своєї дитини з результатами iнших дiтей, а тiльки з її власними!

10. Не забувати вiдзначити стараннiсть дитини. Не створювати “хронiчний дефiцит похвал” через те, що дитина одержує нижчий бал замiсть очiкуваного високого.

11. На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашнi завдання. Перевіряти, чи правильно вона зрозумiла пройдений матерiал. У І семестрi краще це робити щовечора, а у ІІ — контроль можна зменшити до 2 - 3 разiв на тиждень.

12. Перевiряти — не значить “робити замiсть”: нiколи не пiдказуйте дитинi готових рiшень.

Примiтка. Пам’ятайте, що телевiзор — ворог № 1 успiшного навчання. Не потрiбно вмикати його ранiше, нiж будугь виконанi усi завдання. Якщо дитина дивиться телевiзор пiд час денного вiдпочинку, то їй буде важко зосередитися. Бажано дозволяти дивитися тiльки дитячi передачi.


Методичні рекомендації для батьків 1 класників з питань адаптації шестирічок до школи Поради майбутнім першокласникам

 

1. Виховувати повагу до дорослих, однолітків.

2.Навчити дитину до школи або в перші місяці шкільного життя дотримуватись режиму дня.

3. Бути небайдужим до того, чим живе дитина у школі.

4. Дбати про мотивацію навчання.

5. Відвідувати регулярно батьківські збори.

6. Мати постійний зв’язок з учителем.

7. По можливості зустрічати дитину зі школи.

8. Бути терплячими до дітей, поменше їх сварити за перші невдачі, дарувати їм якомога більше ласки.

9. Не платити дітям гроші за гарну поведінку чи позитивну оцінку.

10. Навчати дітей сумлінному відношенню до справи власним позитивним прикладом.

11. Більше часу приділяти щодня дитині. У вихідні дні дітей залучати до загальних сімейних справ.

12. Не давати марних обіцянок дітям.

13. Не робити зауважень або сварити в присутності інших (однокласників, вчителя тощо).

14. Давати відповіді на всі дитячі запитання.

15. Ставитися до молодшого школяра як до дорослої людини. 

16. Організовувати дозвілля школярів у позаурочний час.

Збираємо дитину до школи правильно! Поради майбутнім першокласникам
7 правил по збору портфеля

Нова канцелярія вже давно куплена і чекає своєї години. Збираючи дитину перший раз в перший клас, хочеться покласти в портфель всі канцелярські багатства. Не поспішайте. Необхідний вміст портфеля вчитель зазвичай озвучує на перших батьківських зборах. А ваше завдання - навчити дитину правильно збирати портфель.c:\documents and settings\administrator\рабочий стол\фони\backpack3.jpg



Правило 1дитина повинна самостійно збирати - розбирати портфель. Щоб добре орієнтуватися у власному портфелі, дитина повинна збирати - розбирати його самостійно. Інакше, замість того щоб слухати вчителя, він велику частину уроку шукатиме в портфелі необхідні речі. Навіть якщо в портфелі всього одне відділення (хоча в більшості сучасних ранців їх як мінімум три), дитині буде потрібно не меншого 10-15 хвилин, щоб знайти потрібну річ в незнайомих надрах портфеля. 

Правило 2: портфель треба збирати щодня. Щодня в портфелі скупчується безліч непотрібних папірців, крихт і всіляких «цінних», але абсолютно непотрібних в школі речей. Стежите, щоб дитина щодня виймала з портфеля весь вміст, викидав сміття і складав назад в портфель тільки необхідні речі. 

Правило 3: нічого зайвого. Завдання батьків - стежити, щоб дитина не носила з собою зайвої тяжкості. По санітарних нормах, що діють, більше трьох кілограмів піднімати перво- классникам не рекомендується. Окрім покладених за програмою 2-3 підручників і 2-3 зошитів, в ранці першоклашки обов’язково лежатимуть пенал з ручками і олівцями, щоденник, рахункові палички, підставка для книг і сніданок. В результаті набирається якраз близько трьох кілограмів. Перший час батькам доведеться контролювати, що дитина кладе в портфель, а потім він буде це робити самостійно. 

Правило 4: гігієнічне приладдя. Навіть у платних школах туалетний папір часто відсутній, не кажучи вже про муніципальні заклади. Тому в портфелі завжди повинні лежати невеликий рулон туалетного паперу і упаковка вологих серветок. Якщо дитина соромиться діставати в школі туалетний папір, покладете її в непрозорий пакет. 

Правило 5окремі контейнери для їжі. Практично у всіх школах дітям недостатньо стандартних шкільних сніданків і батьків просять давати дитині з собою додатковий сніданок - декілька бутербродів, сік і печиво. Незалежно від того, яку їжу ви даватимете дитині, для неї потрібні спеціальні контейнери з кришкою, що щільно закривається. Часто батьки упаковують їжу у фольгу або в поліетиленові пакети. Але упакована таким чином їжа може розкришитися. До того ж, якщо носити її без контейнера, весь вміст портфеля пропахет їжею. Поясните дитині, що, перекусивши, він повинен всі обгортки і порожні пакети покласти назад в контейнер і щільно закрити його. 

Правило 6: іграшки залишаються удома. Іграшкам в портфелі робити нічого. Якщо дитина дуже наполягає, домовитеся, що він діставатиме іграшки з портфеля тільки на зміні, а перед початком уроку знову прибере їх в портфель. Можна, наприклад, укласти угоду, що при першій скарзі вчителя з приводу ігор на уроках - іграшки залишаються удома. 

Правило 7: мінімум дорогих речей. Питання, давати чи ні дитині в школу мобільний телефон, до цих пір залишається спірним. Мобільний телефон (і інші дорогі речі) не є предметами першої необхідності. У більшості шкіл у вестибюлях встановлені безкоштовні телефони-автомати. В крайньому випадку дитина може подзвонити з канцелярії або з пункту охорони. Якщо ви все-таки вважаєте, що телефон йому необхідний, поясните йому, що на час уроків необхідно відключати звук і прибирати телефон в портфель. Крім того, необхідно пам’ятати, що телефон може загубитися або бути вкраденим. Це відноситься і до наручного годинника, який діти часто знімають на фізкультурі і забувають надіти. 

 
Поради батькам щодо зняття психологічного напруження у дітей

У “шкільному” житті першокласники стикаються з труднощами, невдачами, незаслуженими звинуваченнями, образами, допускають помилки, потрапляють в конфлікти, відчуваючи невпевненість.c:\documents and settings\administrator\рабочий стол\фони\����1�.jpg

Найбільш доцільними для зняття психологічного напруження учнів молодшого шкільного віку (як вважає В.І.Шахненко) є дихальна гімнастика, фізичні навантаження, домашній затишок, спілкування з четвероногим другом, живопис, художнє слово, театр, позитивні емоції, музика та спілкування з природою.

Батькам доцільно знати способи зняття психічного напруження в дітей.

1. Глибоке дихання

Зробити глибокий вдих, випинаючи живіт уперед до відчуття участі в цьому діафрагми. Тепер трохи повільніше, видихаючи повітря до втягування живота всередину. При цьому дитина повинна уявляти, що вдихає цілющий кисень - здоров'я, спокій, а видихає повітря, непотрібне організмові, -хворобливість і хвилювання.

2. Фізичні навантаження

Найкращим способом зняття нервового напруження є фізичні навантаження - фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри — футбол, волейбол, теніс.

3. Домашній затишок, спілкування з четвероногим другом. Дитина повинна знати, що коли їй дуже важко, її образили, треба йти додому. Домашній затишок, добре і лагідне слово рідних допоможуть їй. Вчені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову систему.

4. Живопис

Живопис своїм розмаїттям кольорів, грою світла й тіні створює особливу музику картини. Так вважав французький художник Е.Делакруа. А російський вчений Ф.Шмідт писав, що колір сам по собі, незалежно від предмета, якому він властивий, справляє на глядача певний психофізіологічний вплив.

5. Художнє слово

Читання цікавої казки, оповідання сприяє зменшенню нервового напруження і заспокоює дитину.

6. Театр 

Вважають, що він має магічну силу впливу на психіку. Якщо є така можливість, відвідайте з дитиною ляльковий театр, подивіться мультфільм.

7. Позитивні емоції

З давніх-давен відомо, що усмішка, жарт, гумор знімають психічне напруження. Ю.Нікулін писав: "Я твердо вірю: сміх зміцнює здоров'я і подовжує життя". Почитайте з дитиною гуморески, відвідайте цирк.

8. Музика

Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. Російський невропатолог і психіатр В.М. Бехтєрев довів, що в дитячому віці нормальному, здоровому розвиткові організму сприяють ніжні колискові пісні, спокійна музика.

9. Спілкування з природою

Природа заспокоює нервову систему, робить людину добрішою. Отже, якщо в дитини поганий настрій - відпочиньте з нею серед природи.

10. Гра 

     Гра – явище феноменальне, вона притаманна всім дітям без винятку. Особливу значущість гра має для першокласників, оскільки це та діяльність, без якої дитина шести років не може нормально жити і розвиватись. У навчальному процесі через його регламентованість не завжди є можливість забезпечити умови, необхідні для розгортання справжньої гри: ініціатива, добровільність, спонтанність, необмежене мовне спілкування. Тому доцільно батькам учнів першого класу подбати про те, щоб діти достатньо гралися у вільний від шкільних занять час. Причому, чим більший вибір ігор, тим легше розкрити індивідуальні можливості й обдарування кожної дитини, створити оптимальні умови для її повноцінного розвитку.

   Творчо, оригінально наслідуючи дорослих, дітей, поведінку уявних персонажів, їх ставлення до оточення, дитина засвоює моральні норми, на чуттєвому рівні прилучається до культури середовища, що її оточує. Другий фактор, яким зумовлюється виховний вплив творчих ігор – реальні міжособистісні стосунки дітей у процесі гри. Вони мають величезне значення для подальшого розвитку особистості, засвоєння норм поведінки в дитячому середовищі.


Загальні поради батькам першокласникам Поради майбутнім першокласникам                                                                                                                   c:\documents and settings\administrator\рабочий стол\обои\1sent.jpg

1. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.

2. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

3. Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.

4. Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.

5. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!",

"Щоб не було поганих оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.

6. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй

розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).

7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

8. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

9. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.

10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.

11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре вчитись, то ..." Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.

12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

13. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.

15. Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.

16. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її. 

10 речей, які повинні зробити батьки першокласника

1. Малюк, швидше за все, буде хвилюватися і сам прокинеться вдосвіта. Прикрасьте його кімнату повітряними кульками, плакатом із веселим надписом.c:\documents and settings\administrator\рабочий стол\фони\5642.gif

2. Багато хто з батьків вважає, що подарунків цього дня робити не обов’язково. Між тим яскравий згорток поруч із подушкою трохи розвіє дитячі хвилювання і, з іншого боку, підкреслить важливість події.

3. Звичайно ж, ранець із потрібними речами ви разом з дитиною склали ще тиждень тому. Напередодні 1 вересня варто ще раз зазирнути до нього… і покласти туди якусь дрібничку: чи то кумедний ластик, чи незвичайний олівець. Дитина зрадіє, побачивши таку знахідку!

4. На весь сьогоднішній день забороніть собі повчати дитину, не хмуртеся, не гнівайтеся, не обурюйтеся і не підвищуйте голос!

5. Відкладіть усі справи, візьміть на роботі відгул. Коли малюк вперше переступить шкільний поріг, ви маєте бути поруч із ним.

6. Скажіть своєму першокласнику, який він має чудовий вигляд.

7. Зустрічаючи дитину зі школи, розпитайте її, як пройшов перший день. Поцікавтеся, що вона робила і, обов’язково похваліть за те, що вона трималася впевнено (навіть, якщо вона вмудрилася щось загубити).

8. Увечері влаштуйте святковий чай. З такого приводу запросіть бабусь, дідусів – їм також буде приємно привітати першокласника.

9. Сподіваємося, ви не забудете сказати дитині, як сильно ви її любите.

10. Засинаючи, дайте собі слово бути стосовно дитини й надалі такими ж спокійними та уважними, як сьогодні! 

Пам’ятка батькам першокласника

1. Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності.c:\documents and settings\administrator\рабочий стол\фони\deti_risuyut.jpg

2. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.

3. Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.

4. Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.

5. Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.

6. Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам'ятайте, що похвала та емоційна підтримка ("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.

7. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.

8. Зі вступом до школи в житті вашого малюка з'явилася людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.

9. Навчання - це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.

 
Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи 

c:\documents and settings\administrator\рабочий стол\фони\i0110.png

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи:

- повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

- Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

- Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

- Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

- В якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

- Намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.

- Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали. Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра. 
 

Пам'ятайте:

* Покарання – це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.

* Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.

* Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.

* Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

* Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

* Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.

* Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.

* Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

   Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує осудження, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування таланту, особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.

    Існує термін "шкільна фобія", тобто острах у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Якщо дитина дуже хвороблива, то, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.

     Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюють у неї "навчальну фобію".

    Як результат – у дітей виникають, невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

    Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

    Лікарі-педіатри сьогодні відмічають різке зростання у дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях. Для сучасної дитини стресовою ситуацією стає все те, що є буденним життям для дорослого, який не може або не бажає створювати спеціального режиму для ще незміцнілого організму.

   Сучасна література і практичний досвід психологів вказує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров'я дитини пов'язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового скупчення людей.

    Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями, характерними для їх спілкування. Все це не минає безслідно, і в дітей з’являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник у їх сварках і з’ясуваннях, то, можливо, ніхто не здивується, коли у дитини з'являться невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту.

     Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. І якщо дитина не готова до цієї зміни, то школа для неї перетворюється на пекло і дитина поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.


Роль сім'ї у підготовці дитини до шкільного навчання Поради майбутнім першокласникам На жаль, сьогодні батьки здебільшого не мають достатніх знань щодо виховної функції сім'ї. Допомогти їм оволодіти такими знаннями покликані педагоги дошкільних навчальних закладів. Особлива роль тут належить вихователю-методисту, який за своїми посадовими обов'язками має акумулювати і поширювати психолого-педагогічні знання як серед педагогів, так і серед батьків вихованців.
   Взаємодія дошкільного закладу з батьками посідає важливе місце і в структурі заходів із профілактики ранньої шкільної дезадаптації, оскільки передумови її виникнення у дітей часто формуються саме у сім'ї. Лише разом, у тісній співпраці педагогів і психологів дитячого садка з батьками можна досягнути позитивного ефекту психопрофілактичної роботи.
   Загальновизнано, що сім'я, сімейне виховання є одним з найважливіших детермінантів становлення та розвитку особистості. Якщо батьки постійно говорять дитині, що вона «невдаха, нехлюй, телепень», то вона рано чи пізно починає у це вірити. Але спочатку у дитини відбувається внутрішній конфлікт. Адже дитина знає, що не така вона вже й погана, що намагається порадувати своїх батьків, а вони цього не помічають, намагаючись підігнати її під свої мірки.
   Внаслідок цього конфлікту виникає нервове напруження, з яким дитина не може впоратися. Вона або пристосовується до непомірних вимог дорослих, або починає опиратися, що провокує конфлікти з батьками. Якщо батьки не змінюють
власну «виховну політику», то у дитини виникає нервовий розлад, невроз, який може спровокувати виникнення ранньої шкільної дезадаптації, а також призвести до ускладнення пристосування до нових соціальних умов у дорослому житті.
   З огляду на це визначимо негативні і патогенні чинники сімейного виховання, які призводять до утруднення адаптаційних процесів.
  
Негативні чинники сімейного виховання:
• нерозуміння батьками своєрідності особистісного розвитку дитини;
• неприйняття індивідуальності дитини;
• невідповідність вимог та очікувань батьків можливостям і потребам дитини;
• негнучкість у відносинах з дітьми;
• нерівномірність виховання у різні роки життя дитини (ефекти батьківської депривації у перші роки і гіперопікака надмірний контроль надалі) ;непослідовність у спілкуванні з дітьми;
• неузгодженість підходів до виховання дитини між батьками.
 
   На думку американського дитячого психотерапевта Хайма Дж. Джайнотта, спілкування батьків з дітьми має базуватися на трьох головних принципах:
• у всіх ситуаціях батьки мають підтримувати у дитини позитивний образ Я;
• треба говорити про ситуацію чи вчинок дитини, уникаючи негативних оцінних суджень стосовно її особистості. Висловлювання дорослого не повинні містити діагноз і прогноз подальшої долі дитини;
   Основна увага гуманістично спрямованої психології концентрується на таких уміннях дорослих:
• активно слухати, тобто вмінні чути, що дитина хоче сказати;
• висловлювати почуття і вживати слова, доступні для розуміння дитини;
• використовувати принцип «обидва праві» для розв'язан¬ня конфліктних ситуацій, тобто вміння домовлятися з дитиною так, щоб результатами розмови були задоволені обидва учасники конфлікту.
   Образ Я дитини старшого дошкільного віку багато у чому залежить від її індивідуальності, характеру її переживань і реальних можливостей вихователя: вміння надати допомогу, показати перспективу, вселити віру в успіх справи тощо.
Правила сімейного виховання
 
      Підвищуйте самооцінку дитини:
• ставтеся до дитини як до абсолютно самодостатньої особистості, поважайте її. Ваш тон і стиль спілкування з дитиною мають переконувати її, що вона - цінна особистість, повноцінна людина, тому з нею розмовляють шанобливо, без принижень і образ;
• виявляйте любов у стосунках з дитиною; якомога зрозуміліше пояснюйте дитині, чого від неї хочете;
• уникайте слів «завжди» і «ніколи». «Ти завжди думаєш лише про себе!»; «Ти ніколи не приходиш з вулиці вчасно!» - подібні фрази переконують дитину у невмінні поводитися інакше. Ліпше сказати так: «Інколи я відчуваю, що ти забуваєш про інших»; «Я знаю, що ти позбавишся цієї поганої звички і станеш ввічливим (ввічливою), добрим (доброю), люблячим (люблячою) хлопчиком (дівчинкою), що поважає інших»;
• учіть дитину компенсувати все те, що принижує її гідність. Тобто допомагайте їй спрямовувати свої зусилля для досягнення успіху у тій сфері, де вона найсильніша - музиці, спорті, образотворчості тощо, щоб дитина могла, напри¬клад, сказати собі: «Можливо, я не найкраще у групі ра-хую, проте я дуже гарно співаю»;
• виховуйте у дитини впевненість у собі. Не забувайте, що дитина, як і кожна людина, має право на помилку.
 
 Правильно ставтеся до вчинків дошкільників:
■ навчайте дітей відповідальності за здійснені вчинки: слід давати дитині можливість зрозуміти скоєне, оцінити його. Обговорюйте лише вчинок і його результат, а не принижуйте гідність дитини чи вказуйте на недоліки особистості;
■ не вживайте звинувачувальних фраз на кшталт: «Ти мені набрид!»; «Навіщо ти знову так зробив?». Натомість слід вживати фрази, з яких випливає ставлення батьків до
вчинку, а не до дитини: «Мені неприємно, коли ти так зі мною розмовляєш»; «Мені боляче, коли сусіди скаржаться на тебе»;
■ тон, яким проголошується вимога чи заборона, має бути скоріше дружнім, пояснювальним, ніж примусовим;
■ оцінюйте не лише вчинки, а й їх мотиви;
■ не залишайте поза увагою правильні вчинки дитини: вони заслуговують на схвалення.
  
Виважено ставтеся до покарання дитини:
■ перш ніж карати дитину, завжди вислухайте її пояснення
з приводу того, що трапилося, і намагайтеся зрозуміти її,
а вже потім оцінювати її вчинок;
■ покарання не має бути надмірним і надто тривалим за часом;
■ не застосовуйте жорстокі фізичні покарання;
■ пояснюйте дитині, за що її покарано, щоб вона розуміла наслідки своїх дій;
■ давайте дитині зрозуміти, що ви її любите, що вас не влаштовує не вона сама, а її поведінка.
  
Установлюйте довірчі стосунки між усіма членами сім'ї:
■ не допускайте авторитарного стилю спілкування, власного самоствердження за рахунок дитини, гіперопіки і, навпаки, гіперпротекції та егоцентричного виховання;
■ не переносьте міжособистісні конфлікти дорослих на взаємини з дитиною;
■ визнавайте власні помилки у вихованні та відповідно перебудовуйте свої стосунки з дитиною;
■ ставтеся до дитини як до повноправного члена сім'ї зі своїми обов'язками і правами; розвивайте дитячу відповідальність, виховуйте у дитини вміння турбуватися про інших;
■ даруйте дитині час від часу подарунки і влаштовуйте їй свята, бо саме від цього діти старшого дошкільного віку отримують найбільше радощів;
■ завжди розмовляйте з дитиною щиро, відверто, подавайте
інформацію доступно для неї. Не можна обманювати дитину лише тому, що вона ще мала, а відтак, не в змозі зрозуміти щось;
■ уникайте пустих обіцянок: свої обіцянки дитині потрібно виконувати;
■ завжди емоційно підтримуйте дитину;
■ навчайте дитину виражати свій гнів, адже невихлюпнуті назовні почуття агресії можуть завдати шкоди адаптації дитини і призвести до різних хворобливих проявів - насампе¬ред психосоматичних (біль у животі, підвищення тиску тощо). Тому дитину потрібно вчити цивілізовано виражати свої почуття протесту, незгоди, роздратування, злості, так само як і почуття провини, сорому, горя, радості.
  
Заздалегідь готуйте дитину до шкільного життя:
 підтримуйте дитину у прагненні стати школярем, виявляйте інтерес до її справ і досягнень, допомагайте майбутньому першокласнику підтверджувати значущість його майбутнього становища і діяльності;
■ обговорюйте з дитиною ті норми і правила, з якими вона зіткнеться у школі. Пояснюйте їй доцільність цих правил;
■ організуйте раціональний розпорядок дня майбутнього першокласника;
■ намагайтеся передбачити та попередити ті проблеми, які можуть виникнути у дитини на першому етапі навчання;
■ емоційно підтримуйте бажання майбутнього першокласника досягти успіху, схвалюючи його: «Молодець!», «Як гарно!»;
■ поважайте думку своєї дитини про вихователя: для дитини старшого дошкільного віку вихователь часто є більш авторитетним, ніж батьки;
■ не залякуйте дитину школою, але й не забувайте, що навчання - це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно змінить життя дитини, але він не має позбавляти її радощів, ігор. Давайте зрозуміти майбутньому першокласнику, що у нього буде час і для розваг.
 
 Завдання педагогів - налагодити довірчі стосунки з батьками вихованців, щоб вони знали: якщо у них виникають проблеми у процесі виховання дитини чи спілкування з нею, вони завжди зможуть отримати кваліфіковану допомогу у дошкільному навчальному закладі. Це дасть змогу уникнути у майбутньому багатьох проблем.

Чи готові ви до школи? Поради майбутнім першокласникам       Існує багато психологічних тестів, по яких можна дізнатися про загальну шкільну зрілість дитини. Але проводити їх і знатися на отриманих результатах – справа спеціалістів-психологів. Тож пропонуємо елементарний спосіб перевірки, доступний абсолютно всім батькам.
     Отже, спершу поставте своєму дитяті наступні запитання. Якщо він відповість на них без зусиль, то, значить, його психічний розвиток відповідає календарному віку і свідчить про готовність дитини навчатися в загальноосвітній школі.
Для дитини 5-6 років.
1.Як тебе звуть?
2.Як звуть твою маму, папу, сестричку, братика?
3.Ти дівчинка чи хлопчик? Ким ти будеш, коли виростеш і станеш дорослим: чоловіком чи жінкою?
4.Ти любиш малювати? Якого кольору цей олівець, стрічка?
5.Скільки пальців у тебе на руці? Покажи три пальчики, шість?
6.Скільки оченят у ляльки? а у тебе? Для чого потрібні очі, вуха?
7.Що роблять віником, олівцем, ложкою?
8.Коли можна кататись на санчатах: взимку чи літом? Чому?
9.Коли можна купатися в річці: взимку чи літом? Чому?
10. Яких ти знаєш звірів, птахів? Хто більший: коза чи корова? У кого більше ніг: у собаки чи у півня?

     Не дивуйтесь, якщо питання вам здалися дуже простими. У практиці зустрічаються діти, які не можуть відповісти на багато з них. Для кожного батька нормально вважати, що його дитя найрозумніше. Але інколи дитя не може відповісти на якісь з цих питань просто тому, що батьки не вважали за потрібне йому це пояснити. Вони просто гадали, що їх чудове маля саме знає такі елементарні речі.

Зверніть увагу!
Якщо ж ваше дитя:
• кожен ранок чистить зуби, завжди миє руки перед тим як сісти до столу;
• допомагає вдома по господарству (миє посуд, прибирає ліжко, накриває на стіл);
• може сам собі приготувати бутерброд, вдягнутися по погоді, зав'язати шнурки і шарф;
• вміє самостійно утримувати увагу досить тривалий час (15-20 хвилин) під час читання вголос, малювання, гри;
• здатний управляти своїми бажаннями (не їсть перед їжею цукерки, хоча вони і лежать на видному місці; не вередує, коли дорослі щось заборонили);
• вміє поводитися за столом (правильно сидить, акуратно їсть);
• має більш-менш стійкі інтереси (прослухування музики, малювання, заняття мовами, конструювання, ліплення з пластиліну);
• вміє поводитися в суспільстві (не перебиває старших, без нагадування проявляє вічлевість, використовуючи «будь ласка», «дякую», «до побачення» та ін.);
• дотримується певного режиму дня;
• ставить питання і завжди вислуховує відповіді;
• прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки після читання, тоді вітаємо! Ваше дитя має високий рівень розвитку вольових навичок. А вони, у свою чергу, є основою довільного запам'ятовування, уваги, розумових навичок. І, відповідно, у вас і у вашої дитини буде значно менше проблем в школі.

Щоб допомогти налаштуватись на новий ритм життя, краще говорити дитині:
• У тебе все вийде, якщо ти трохи попрацюєш / постараєшся.
• В школі можна багато чого нового дізнатись і багато чому навчитися, варто лише захотіти.
• У класі можна знайти нових хороших друзів, хоча цілком імовірно, що не всі діти в класі тобі одразу сподобаються. Доречно буде розповісти про свої шкільні враження, своїх шкільних друзів, можливо, у вас є хороші знайомі зі шкільних часів, з якими ви до цих пір підтримуєте стосунки. Дитині буде цікаво дізнатися, що дружні стосунки можуть тривати такий довгий час.
     Поясніть дитині, що спочатку вона може сумувати за дитячим садком, за батьками, все шкільне може здаватися чужим. Це відчуття поступово пройде, учні зазвичай швидко звикають до школи та до нового оточення.
     Пригадайте про власні почуття та хвилювання в першому класі. Розкажіть, як ви чекали 1 вересня. Можете поділитися і своїми теперішніми відчуттями, пояснити свої хвилювання, які пов'язані з першим вересня. Але важливо щоб ваші шкільні згадки та сьогоденні турботи не стали додатковим джерелом хвилювань для дитини.
     Налаштуйте дитину на те, що у неї будуть нові обов'язки. Підкресліть, що тепер вона підросла, стала доросліше. Це означає, що їй тепер не лише більше довірятимуть, але і більше від неї очікуватимуть, але знову ж таки робіть це обережно без зайвого тиску.
     Оцінки - це важлива складова шкільного життя. Аби зменшити можливі хвилювання дитини з приводу оцінок, за час, що залишився до школи, спробуйте навчити її самої оцінювати те, що вона робить. Наскільки вона сумлінно попрацювала, чи все зробила, що могла.
Для того, щоб навчити дитину цьому, необхідно:
• Самому максимально об'єктивно оцінювати результати роботи майбутнього школяра.
• Порівнювати різні результати діяльності дитини, обговорювати причини успіхів і невдач.
• Регулярно з'ясовувати, що саме дитина думає з приводу своєї роботи, як її оцінює, що у нього вийшло, що не вийшло, чому? Важливо звернути увагу на те, що порівнюються результати та досягнення дитини з його ж власними успіхами, аби побачити рух і зростання відносно самого себе. Ще одна причина, чому не можна порівнювати з досягненнями інших діток, бо це може спричинити зниження самооцінки.
• Виражати впевненість в силах дитяти, переконаність в тому, що його результати будуть хорошими. Навіть коли дитині щось не вдається зробити вдало.
• Підтримувати прагнення до творчості, розвитку і працьовитість.
     Коли дитина навчиться сама оцінювати свою діяльність, вона відчуватиме себе набагато впевненіше, тому що матиме власне більш менш адекватне уявлення про зроблене. Отже, ваше дитя в цілому буде менш залежним від думки і оцінки оточення.
     Також дуже важливо, щоб дитина добре розуміла, що шкільні відмітки - це лише оцінка зробленого зараз, а не його особи в цілому!! Підтримуйте та розвивайте впевненість дитини в собі, у власних силах - це дуже необхідно для хорошого самопочуття дитини в школі.
     У будь-якому випадку, любіть свою дитину такою  як є, навіть якщо вона не буде цілковитим відмінником!

Поради батькам щодо запобігання ранньої шкільної дезадаптації Поради майбутнім першокласникам Вступ до школи і період адаптації до нових умов дослідники часто відносять до найдраматичніших подій у житті дитини. Це пов'язано з психологічними труднощами пристосування дітей до систематичного шкільного навчання. При цьому рівень дезадаптації дітей і форми її прояву відрізняються за ступенем виразності - від легких поведінкових і мотиваційних порушень, пов'язаних зі шкільним життям, відмовою дітей відвідувати школу на ранніх етапах навчання, і до виникнення шкільної фобії.
   Дослідження психологів Росії й України свідчать, що від 20% до 56% дітей страждають від дезадаптації саме на перших етапах шкільного життя.
   Шкільна дезадаптація є явищем, що характеризує нездатність дитини виконувати запропонований обсяг і досягати бажаної якості навчальної, соціально-психологічної, поведінкової, ігрової та іншої діяльності, без здійснення якої вона не може відповідати соціальній позиції школяра. Тобто рання шкільна дезадаптація не дає дитині змоги зайняти позицію школяра по суті.
Причини виникнення ранньої шкільної дезадаптації
 
   Визначальними чинниками виникнення ранньої шкільної дезадаптації є неадекватна оцінна діяльність вихователів і батьків, а відтак - неадекватна самооцінка дитини. Адже самооцінка дітей грунтується на інформації, яку вони отримують про самих себе від своїх батьків, вихователів та однолітків. Ця інформація або дає їм упевненість у собі, психологічно підтримує, допомагає самостійно домагатися успіху і виробляти позитивну самооцінку, або спричиняє невротичні реакції і знижує самооцінку дітей. Занижена оцінка вихователем або батьками може призвести до виникнення у дітей тривожних станів та порушень нормативного розвитку психічних процесів.
   Адаптація до умов шкільного навчання потребує істотної пере¬будови пізнавальної, мотиваційної та емоційно-вольової сфер особистості дитини. Сприятливий збіг соціальних умов веде до адаптованості, несприятливий - до дезадаптованості.
   Для того, щоб навчальний процес був успішним, діти мають адаптуватися до найрізноманітніших ас¬пектів нового для них шкільного життя: до розкладу уроків і навчальних предметів, до класного колективу і окремих його членів, до учителів тощо. Основний напрям розвитку адаптивної активності школяра без-посередньо пов'язаний з процесами оцінки й прийняття ним норм і цін¬ностей нового соціального оточення, до якого він входить, а також сформованих тут форм соціальної взаємо¬дії і предметної діяльності.
   Адаптаційний період у шестирічних першокласників триває у середньому від 4 до 7 тижнів, однак у деяких дітей - і півроку, і рік. У таких дітей, яким довго не вдається адаптуватися, з'являється в'ялість, плаксивість, порушується сон, апе-тит, або навпаки - ці діти надто збуджуються, стають дратівливими та полохливими, крикливими, на уроках відволікаються від навчання.
   Сприятливими чинниками, які відіграють позитивну роль в адаптації дитини до школи, є:
• адекватна самооцінка дитини;
• повна сім'я;
• високий рівень освіти батька і матері;
• правильні методи виховання в родині;
• відсутність у родині конфліктних ситуацій;
• дружні взаємовідносини у групі однолітків;
• шкільна зрілість;
• позитивне ставлення педагогів у дошкільному навчально¬му закладі та у школі;
• позитивне спілкування з дорослими тощо.
  

Перший крок до шкільної зрілості Поради майбутнім першокласникам Вступ дитини до школи означає для неї перехід до нового за змістом життя - навчальної діяльності, а для неї самої - до учіння. Це потребує відповідних змін у свідомості, у ставленні до навколишнього світу, до інших людей і до самої себе. У ході освітнього процесу в дошкільному закладі свідомість дитини має бути підготовлена до сприйняття учіння як соціально значущої діяльності, так само важливої, як праця дорослих.
   Перехід дитини у школу необхідно розглядати не як зміну ігор і занять у дитячому садку на серйозну роботу на уроці і необхідність виконувати домашні завдання. Це початок нового етапу у житті дитини. Відбувається зміна всього способу життя, турбот і інтересів дитини, її діяльності, самопочуття у новому колективі однолітків, відносин з людьми, що її оточують, і, зрештою, власної соціальної позиції. Цей новий етап життя вимагає точного і постійного дотримання досить жорсткого порядку в часі, використання і збереження речей теж у певному порядку. Сама навчальна діяльність, яка є провідною для школярів, теж регламентована: потрібно писати лише ті знаки, і так, і там, і в тій послідовності, як диктує вчитель. Шкільному життю має підпорядкуватися весь час дитини, весь новий розпорядок дня. Різко змінюється мікроклімат, зміст і характер взаємин дитини з близькими дорослими, новими товаришами по класу, дорослими у школі.
   Усі ці нові деталі дитячого життя природно змінюють і ставлення дитини до себе: поступове усвідомлення нових обов'язків, нових прав, нового статусу «я - школяр» - перший крок до шкільної зрілості.
Майстерність виховного впливу дорослих, як неодноразово наголошував Григорій Костюк, полягає у пробудженні й спрямуванні саморуху, саморозвитку, самостійної діяльності дитини, її пізнавальної активності, творчої ініціативи у розв'язанні як життєвих, так і спеціально створених дорослим ситуацій. У дошкільному дитинстві пізнавальний інтерес виникає й розвивається не сам собою, а лише за умови спілкування з близькими дорослими, які і є прикладом для наслідування.
   Провідна роль дорослого залишається такою і впродовж молодшого шкільного віку. Поради видатного психолога щодо організації самого процесу пізнання з метою його розвивального впливу на дитину (уважне ставлення до запитань, заохочення до роздумів, спостереження і висновків, правильні і доступні для розуміння відповіді на запитання, читання та розповіді про світ природи тощо) і сьогодні мають бути визначальними під час створення розвивального середовища у дошкільному закладі. Основною метою має стати пошук такого способу організації життя дітей у групі, щоб світ перед ними відкривався у живих барвах, яскравих і ніжних звуках, через казку, гру, через неповторну дитячу творчість. Маємо пробудити у кожної дитини джерело мислення та мовлення, щоб вона відчула себе дослідником і мудрим мислителем, щоб власне досягнення викликало трепет серця і гартувало волю. Таким має бути зрілий дошкільник напередодні шкільного життя.

Підготовка дитини до шкільного життя Поради майбутнім першокласникам Проблема підготовки дитини до шкільного життя ніколи не виходила з рангу актуальних. Сьогодні її значимість підсилюється ще й особливим розумінням ролі дошкільного дитинства у становленні особистості. Життя переконливо стверджує, що це той віковий період, який забезпечує саме загальний розвиток дитини, що є фундаментом для надбання надалі будь-яких спеціальних знань, умінь, навичок і оволодіння різними видами діяльності. Звідси і відповідна значимість повноцінної реалізації завдання дошкільного виховання - всебічне сприяння розвитку дитячої індивідуальності, забезпечення розвитку тих психічних новоутворень, які є основою саморозвитку дитячої особистості. Саме вони і забезпечують їй нормальне входження у наступний - тривалий, важливий і складний - період шкільного навчання.
   Говорячи про готовність до шкільного учіння, важливо насамперед діагностувати рівень дошкільної психологічної зрілості, а не шкільної. Цілком зрозуміло, що лише психологічно зрілий дошкільник здатний до соціальної адаптації і адекватного входження у навчальну діяльність школяра. Найпершим питанням тут є грамотне визначення змісту поняття «дошкільна зрілість» у психологічному і фізіологічному сенсі. Відомо, що дошкільну зрілість психологи визначають як цілісний психічний стан дитини-дошкільника з оптимальним рівнем розвитку якісних новоутворень, для яких дошкільний період є сенситивним. Основними серед них є такі:
• сформовані соціальні емоції, здатність до емоційної децентрації - вміння стати на позицію іншого, відчути його настрій, здатність відгукнутися на переживання співчуттям, співучастю (здатність до емпатії як афективно-пізнавальне утворення);
• розвинута уява;
• достатній рівень розвитку наочно-образного мислення;
• довільність психічних процесів та саморегуляція;
• сформована мотивація комунікативної соціальної активності;
• адекватна самооцінка.
   У реальному житті дорослі, турбуючись про підготовку дитини до школи, найменше уваги звертають на ігрові дії дитини. А між тим психолого-педагогічна наука і практика щораз стверджують, що у дитини, яка не «прожила» повноцінно всі етапи розвитку власної ігрової діяльності - від маніпулятивних ігрових дій до ігор за правилами, - значно затримується формування відповідної мотивації учіння. Такі діти, за твердженням видатного психолога Лева Виготського, не піднялися до кризи семи років, коли гра вичерпує свої розвивальні можливості, істотно виділяється роль правила, а «зоною найближчого розвитку» стає учіння.
   Власне, так звана «вхідна» шкільна діагностика має виявляти, наскільки повноцінно дитина прожила попередній період розвитку. Міцно закарбоване у свідомості і відповідних чиновників, і пересічних дорослих визначення дошкільного дитинства як підготовчого етапу до шкільного навчання було спричинено поширенням у практиці дитячих садків формалізованої і чітко регламентованої системи навчання дітей, яке за більшістю ознак подібне навчанню у першому класі школи. Розгорнута справедлива критика такого підходу на ґрунті визначення самоцінності дошкільного дитинства породжує інший перекіс - майже повну відмову від систематичного, спеціально організованого навчання, намагання замінити його грою, вільною імпровізованою діяльністю з дітьми. При цьому є загроза не скористатися можливостями сенситивного періоду природного розвитку учбової діяльності дитини на етапі інтенсивного присвоєння нею громадського досвіду, що може призвести в майбутньому до виникнення труднощів при формуванні учбових умінь та навичок у період шкільного життя.
   Водночас виникає небезпека і для самої ігрової діяльності. Переважна спрямованість на розв'язання дидактичних завдань руйнує гру як дитячу самодіяльність, як засіб самовираження особистості дитини. Усе це, врешті решт, завдає серйозної шкоди розвитку дитини. Адже гра для дошкільника - діяльність, що забезпечує розвиток основних новоутворень, які в інших видах діяльності повноцінно не формуються. Маємо на увазі передусім уяву, довільність, саморегуляцію, мотиваційну основу комунікативної соціальної активності, самооцінку. Саме тому характер провідної діяльності дошкільника і є головним показником психологічного розвитку дитини.
 
   Одним із важливих критеріїв дошкільної зрілості є необхідний рівень самостійності дитини. Ознаки самостійності дитини-дошкільника виявляються у:
• здатності організувати і довести до завершення власну діяльність;
• спільній діяльності, зокрема у:
• здатності організувати спільну діяльність, запросивши товариша;
• умінні діяти і взаємодіяти в колективній діяльності з однолітками, узгоджуючи власні бажання з бажаннями інших.
   Важливо враховувати і особливості самооцінки старших дошкільників. Старшому дошкільнику притаманний поступовий перехід від нереалістично високої загальної самооцінки до більш адекватної конкретної самооцінки в різних видах діяльності. На цій основі на кінець дошкільного віку (сьомий рік життя) складається правильна диференційована оцінка особистості. Водночас розвивається здатність обґрунтовувати цю самооцінку, самокритичність. Нездатність до оцінки власних можливостей у конкретних видах діяльності, певних своїх якостей, до усвідомлення переживань і окремих психічних процесів сигналізує про дефіцит емоційної захищеності, підтримки, уваги і любові дорослих. І як наслідок - занижена самооцінка дитини, яка може стати серйозною причиною неуспішності у шкільному житті.