Як уберегтися від коронавірусу: поради батькам Батьківський всеобуч


Пропонуємо декілька важливих кроків для батьків, які допоможуть їм захистити себе та дітей від зараження респіраторними вірусами:

Тримайте дітей вдома, якщо вони захворіли (це стосується лише легких форм захворювання, при погіршенні стану обов’язково зверніться до свого сімейного лікаря).

Чому це важливо?

Дітям потрібен відпочинок, щоб одужати. Без достатнього відпочинку вашій дитині може знадобитися більше часу, щоб відчути себе краще. Людям з ослабленою імунною системою часто потрібно ще більше часу, щоб відновитися.

Тримайте хворих і здорових дітей окремо.

• Уникати контакту із особами з проявами респіраторного захворювання, тримайтеся на відстані не менше 1-2 м від хворих людей.
• Шукати альтернативні способи участі дітей в зборах, наприклад дивитися їх по телевізору або в Інтернеті, щоб вони могли уникнути особистого контакту. Це особливо важливо для дітей з високим ризиком ускладнень грипу.

Чому це важливо?

Краплі, що містять віруси, можуть переміщатися не менше, ніж на 1-2 м, тому залишаючись на такій відстані від хворих людей, можна знизити ймовірність того, що ваша дитина захворіє.

Навчіть своїх дітей завжди прикривати рот під час кашлю і чхання.

• Переконайтеся, що ваші діти прикривають ніс і рот серветкою, коли вони кашляють або чхають. Попросіть їх викинути використану серветку і негайно вимити руки.

Чому це важливо?
Прикривання носа і рота під час кашлю і чхання серветкою допомагає запобігти поширенню вірусу грипу через повітря і на ваших руках.

Навчіть дітей правильно мити руки.

• Переконайтеся, що ваші діти ретельно і часто миють руки з милом і водою.
• Якщо мило і вода недоступні, дайте їм дезінфікуючий засіб для рук з вмістом спирту не менше 60% для очищення рук.
• Навчіть їх, як важливо мити руки, перш ніж торкатися їх очей, носа або рота.

Чому це важливо?

Миття рук знижує кількість респіраторних вірусів, які можуть поширюватися, коли ви торкаєтеся рук інших людей або торкаєтеся поверхонь і предметів, таких як столи і дверні ручки.

Очищуйте поверхні та предмети, до яких часто торкаєтеся.

Очищуйте поверхні та предмети, до яких часто торкаються, такі як іграшки, столи, дверні ручки, поручні, клавіатури комп’ютера, телефони і іграшки.

Чи видаляє мило і вода при очищенні респіраторні віруси, включаючи SARS-CoV-2?

• Так, застосування мила і води дозволяє ефективно очистити поверхні.
• Ви також можете використовувати спиртовмісні та хлорвмісні дезинфікуючі засоби. Завжди дотримуйтесь інструкцій з використання дезинфікуючих засобів, на етикетці продукту.

Чому це важливо?

Точний термін виживання вірусу SARS-CoV-2 на сьогодні не відомий, проте очищення поверхонь і об’єктів, до яких часто торкаються, знижує кількість вірусів, які можуть поширюватися під час дотику до зараженої поверхні, а потім до ваших очей, носа або рота.

Будьте готовими і поінформованими.

• Будьте в курсі епідемічної ситуації із респіраторних захворювань, використовуючи офіційні джерела:
офіційний сайт ВООЗ https://www.who.int/emergencies/diseases/novel-coronavirus-2019, офіційний сайт МОЗ України https://moz.gov.ua/koronavirus-2019-ncov, офіційний сайт ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» – https://phc.org.ua/

•  читайте та виконуйте рекомендації лікарів про заходи профілактики захворювань

Чому це важливо?

Знання запобіжних заходів і способів отримання достовірної інформації допоможе вам скласти план захисту себе, своїх дітей та інших осіб.


ПРОЦЕДУРА ПОДАННЯ УЧАСНИКАМИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ЗАЯВ ПРО ВИПАДОК БУЛІНГУ Батьківський всеобуч
   Педагогічні працівники зобов’язані повідомляти керівництво закладу дошкільної освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних,  інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).
     Учасником освітнього процесу (педагогічні  працівники, батьки) на ім’я керівника освітнього закладу подається заява про випадок цькування 

 
 
Зразок заяви
 
                                                              Директору       ДНЗ        «Ластівка»
                                     ПІБ                 _______________
                             
  від  кого      ________________
 
ЗАЯВА
                   Доводжу  до  Вашого  відома,  що  останнім  часом  моя  донька(син),  ПІБ,  постійно  зазнає  морального  та  фізичного  тиску  з боку (ПІБ  образника).  
Прошу  терміново  розібратися  в  ситуації що   склалася.
 
 
дата                                                                                       підпис

ЗАХОДИ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В ДНЗ Батьківський всеобуч
 

з/п
Зміст заходів
 
З педагогами З здобувачами освіти З батьками
1 Обговорення Конвенції ООН про права дитини, Закону України «Про охорону дитинства», методичних рекомендацій МОН України «Запобігання та протидія насильству». Цикл тематичних занять «Знай свої права дитино!». Випуск стіннівок, буклетів «Чи знаєш ти зміст Конвенції про права дитини», «Обов’язки батьків».
2 Підготовка рекомендацій психолога щодо попередження домашнього насильства та висвітлення інформації на сайті організації. Перегляд відеоматеріалу (мультики, відео презентації)
«Кожна дитина має право на щасливе дитинство»
Опитування: «Що я знаю про насильство?»
 
3 Забезпечити систематичне оновлення банку даних сімей, де існують випадки вчинення насильства в сім’ї або виникає реальна загроза його вчинення. Ігрові етюди: «Я маленька людина великої країни» Презентація :
«Ознаки домашнього насильства»
4 Навчально-методичний тренінг «Запобігання гендерному насильству серед дітей. Правила безпечної поведінки». Конкурс дитячої творчості: «Стоп насильству» або «Я росту в щасливій родині». Просвітницька та роз’яснювальна робота:
1. Бесіда на тему: «Насилля в сімї. Скажемо Ні!».
2.Бесіда на тему: «Попередження булінгу (насилля та жорстокості) серед дітей» .
3. Тренінг «Попередження насильства в сім’ї».

СТОП БУЛІНГУ! Профілактика жорстокого поводження з дітьми Батьківський всеобуч
 
 
Профілактика жорстокого поводження з дітьми  в дитячому садку
Кожним зверненням до дитини — словом, інтонацією, жестом, і навіть мовчанням — ми повідомляємо їй не лише про себе, свій стан, а й про неї, частіше — саме про неї. Від повторюваних зна­ків схвалення, любові та прийняття у дитини з'являється відчуття: «зі мною все гаразд», «я — хороший». А від сигналів осуду, незадо­волення, критики — відчуття «зі мною щось не так», «я — поганий». Емоційна пам'ять дитини фіксує ці відчуття, і вони стають основою формування самооцінки. У ранньому та молодшому дошкільному віці вплив найближчого оточення відіграє вирішальну роль у станов­ленні особистості дитини.
      З огляду на це колектив дошкільного закладу повинен система­тично проводити роботу щодо профілактики жорстокого поводжен­ня з дітьми.
Формування у педагогів толерантного ставлення до дітей
Жорстоким поводженням з дітьми у дошкільному закладі мож­на вважати, зокрема:
- підвищений тон, крик педагога;
- необґрунтовані та неадекватно занижені оцінки;
- сувору дисципліну, яка тримається на страхові;
- авторитаризм, вимоги без пояснень.
- фізичне насильство;
- нехтування інтересами та потребами ди­тини.
- неприйняття;
- погрози або терор;
- ігнорування психологічних потреб дитини;
- ізоляція;
- розбещення.
    Необхідною умовою попередження жорстокого поводження з дітьми є підвищення психологічної та педагогічної обізнаності педа­гогів. Дуже важливо, щоб педагоги усвідомлювали ті наслідки, до яких призводить жорстоке поводження з дітьми, та розуміли, які дії щодо дітей є жорстокими і де вимогливість межує з жорстокістю. А ще — необхідно формувати у педагогів толерантне ставлення до дітей. Адже педагоги мають за будь-яких умов проявляти великодушність до дітей, поважати їхні права, визнавати право кожної дитини бути ін­шою, сприймати її такою, якою вона є, вміти поставити себе на місце дитини, співпрацювати з нею на засадах партнерства.
Щоб домогтися гармонійних стосунків кожного педагога з дітьми, ми проводимо з педагогічним колективом різні форми методичної роботи. Зокрема, -
тиждень толерантності, тренінги, консультації типу «Гіперактивна дитина: прийоми налагодження довірливих стосунків»
Просвітницька робота з батьками
   З перших років життя дитина «вбирає» все, що бачить і чує у себе вдома, адже її життєдіяльність стає часточкою життя сім'ї. Тож гармонійна та доброзичлива атмосфера сімейних стосунків дуже важлива для зростання малюка. Від доброзичливості найближчого оточення дитини залежить її емоційне і фізичне здоров'я, вмін­ня контактувати з людьми.
 Діти, яких поважають, учаться поважати інших. Про яких турбуються — вчаться ви­являти турботу. Яких люблять таки­ми, якими вони є, — вчаться бути терпимими до інших. Так закладаються основи гуманних стосунків батьків і дітей. Тому метою співпраці з роди­нами вихованців є допомогти батькам зрозуміти і прийняти сучасні гуманістичні ідеї та переконання, які ґрунтуються на повазі до особистості дитини. Адже батьки часто не розуміють, що їхні дії є жорстокими щодо дитини і можуть призвести до непередбачуваних наслідків.
   Тож для попередження жорстокого поводження батьків з дітьми  доцільно проводити:
- інформаційні повідомлення на загальних батьківських збо­рах «Батьківська влада та обов'язок», «Ефективність вихо­вання без покарань», «Емоційно-особистісні проблеми ди­тини», «Почуйте серцем голос Вашої дитини»;
- лекторії «Чи треба карати дитину?», «Безпомилкове вихо­вання».
Попередження жорстокого поводження дітей з однолітками
Деякі діти інколи жорстоко поводяться з однолітками. Це вияв­ляється в образливих прізвиськах, глузуванні над зовнішнім вигля­дом, погрозах, приниженнях. Саме у п'ятирічному віці діти можуть демонстративно заздрити одноліткам, зачіпати їх, змагатися з ними та часом агресивно підкреслювати власну перевагу.
Для формування психологічної єдності з іншими дітьми, позитив­ного спілкування, педагоги  мають спрямували свої зусилля на розв'язання та­ких завдань:
Організовуючи освітній процес, варто використовувати різні ме­тоди і прийоми, що сприяють згурту­ванню дитячого колективу. Це систе­ма педагогічних впливів, що містить ігрові ситуації, прийоми, різні ко­лективні творчі ігри, ігрові заняття, спрямовані на створення позитивно­го емоційного настрою та атмосфери безпеки у групі однолітків.
Формуючи дружнє ставлення дітей до однолітків, керуватися твердженням, що дитина це не шма­ток глини, з якого можна виліпити усе, що захочеш. Дитина — особис­тість, яка здатна відчувати, пережи­вати, сприймати, розмірковувати, хотіти, і, спираючись на свій уні­кальний досвід, мати свою власну точку зору та вибирати, як їй поводитися у тій чи тій ситуації. Тож  намагатися сформувати у дітей морально-етичні цінності, збагачуючи їхній досвід добрими вчинка­ми, дружнім ставленням одне до одного, заохочуючи піклування про молодших та слабших, допомогу товаришам тощо.
Жорстоке поводження з дітьми та його наслідки
   Жорстоке поводження з дітьми — це фено­мен, існування якого відоме з часу появи історич­них записів людства. Оскільки насилля — не лише соціальне явище, воно пов'язане з природою лю­дини.
На сьогодні не існує єдиного визначення терміну «жорстоке поводження з дітьми». Про­те більшість дослідників і практиків у розвинених країнах користуються визначенням, запро­понованим відомим американським психологом італійського походження Джеймсом Гарбаріно: «Будь-яку дію або бездіяльність стосовно дитини з боку батьків, осіб, які їх замі­нюють, а також закладів або суспільства загалом, внаслідок чого порушено фізичний або психіч­ний розвиток, здоров'я або благополуччя дитини, а також обмежено її права й свободи вважають жорстоким поводженням з дітьми».
Основними формами жорстокого пово­дження з дітьми є:
   Психологічне (емоційне) насильство є стриж­нем усіх видів насильства і зневаги стосовно дітей. Переважна більшість дослідників вважають, що психологічні особливості жертв насильства спри­чинені не стільки фізичними травмами, скільки на­сильством над особою.
    Психологічне (емоційне) насильство може виражатися як грубим поводженням з дитиною, так і нелюбов'ю, несхильністю до неї, які демонструються різними способами. Якщо батьки по­стійно принижують, залякують та ображають дитину, брутально поводяться з нею, створюють для неї стресові ситуації, якщо вони рідко бува­ють задоволені дитиною, насміхаються над нею, то з упевненістю можна говорити про психоло­гічне насильство над дитиною. Також емоційним насильством вважають відсутність емоційного контакту батьків з дитиною, коли батьки не проявляють своєї любові до дитини, не підбадьорю­ють і не приймають її.
   Враховуючи думки провідних фахівців у цій галузі, пропонується таке робоче визначення пси­хологічного насильства: «Психологічним (емоцій­ним) насильством є одноразова або хронічна пси­хічна дія на дитину або її нехтування батьками чи іншими дорослими, що призводить до порушення емоційного розвитку дитини, її поведінки і здат­ності до соціалізації.»
Виокремлюють п'ять основних типів руйнів­ної поведінки значущих для дитини дорослих, зо­крема батьків, що заважають здоровому розвитку дитини, порушують її віру у себе, сприяють появі різних емоційних проблем і неадекватної пове­дінки:
   Сексуальне насильство або розбещен­ня — це залучення дитини з її згоди або без такої до сексуальних дій з дорослим (або з людиною, старшою за неї на три й більше років) з метою отримання останнім сексуального задоволення або вигоди.
Існує поширена думка, що особи, які вчи­няють сексуальне насильство над дітьми, страж­дають психічними захворюваннями, настільки їх дії поза межами соціальних та етичних норм. Численні дослідження, переважно зарубіжних учених та фахівців, свідчать, що хоча сексуальні насильники дітей частіше хворіють на психічні захворювання, ніж інші люди, все ж таки пере­важно — це звичайні люди, але з певними психо­логічними особливостями.
Сексуальне насильство впливає на фізич­не та психічне здоров'я і розвиток дитини, пору­шує процес її соціалізації. Травматичні наслідки насильницьких дій можуть негативно впливати на особистісний розвиток дитини протягом три­валого часу, інколи — все життя.
   Фізичне насильство — це навмисне нане­сення фізичних ушкоджень (травм) дитині бать­ками (іншими особами), що спричиняють пору­шення фізичного чи психічного здоров'я дитини і потребують медичного втручання, або позбавля­ють життя.
Основними психологічними наслідками фізичного насильства є симптоми, обумовлені стресом — напруженість, головний біль, психосоматичні розлади. Дитина, яку ображають, стає замкнутою, тривожною. Оскільки вона не знає, коли станеться наступний напад, дити­на завжди насторожі, для неї характерна підви­щена збудливість, готовність до нападу, а також страх перед майбутнім випробуванням болем. Щоб уникнути цього, дитина намагається не ду­мати і не говорити про травмуючи події, вона прагне витіснити всі думки і спогади про запо­діяну їй шкоду. На всі запитання, пов'язані з та­кими подіями, маленькі діти часто відповідають «не знаю».
   Відчуваючи гнів проти того, що з нею від­бувається, дитина стає агресивною щодо слаб­ших — дітей чи тварин. Для дітей, що пережива­ють фізичне насильство, характерні нав'язливі думки, що з'являються ніби нізвідки, тому їм важ­ко зосередиться на грі або на занятті, вони неу­важні, уникають спілкування з однолітками, від­стають у розвитку.
Нехтування інтересами та потребами ди­тини — це відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, ви­хованні, освіті, медичній допомозі з боку батьків або осіб, які їх замінюють, в силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідче­ність) і без таких.
Звичайно ж, усім батькам добре відоме зна­чення повноцінного харчування, належного догля­ду, надання своєчасної медичної допомоги для нор­мального зростання і розвитку дитини. А от про значення емоційного спілкування для розвитку дитини, особливо у перші роки життя, на жаль, знають не всі. Перший рік життя дитина прово­дить з матір'ю, і порушення материнсько-дитячих стосунків у цей період завдає непоправної шкоди не лише психічному, а й фізичному розвитку ди­тини. Нехтування емоційними потребами дитини, відсутність доброзичливого, ніжного спілкування з дитиною під час догляду, відсторонення від про­блем розвитку дитини тісно пов'язані з психоло­гічним (емоційним) насильством.
Усі форми жорстокого поводження пов'язані між собою та негативно впливають на особистість дитини.
П'ять шляхів до серця дитини
Дотик — один із найважливіших проявів лю­бові до дитини. У перші роки життя дитині необ­хідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голові, цілували тощо. Тактильна лас­ка однаково важлива і для хлопчиків, і для дівча­ток. Виражаючи свою любов до дитини цього віку за допомогою ніжних дотиків, голубіння, поцілун­ків, ви домагаєтеся більшого емоційного відгуку, ніж словами «Я тебе люблю».
Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, адже тоді слова втратять усю силу і сенс. Кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою.
Час, присвячений спілкуванню з дити­ною, — це ваш подарунок для неї. Ви ніби гово­рите: «Ти потрібна мені. Мені подобається бути з тобою». Іноді діти, для яких батьки не знаходять достатньо часу, саме поганими вчинками привер­тають до себе їхню увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим. Тож як би ви не були заклопо­тані, потрібно приділяти час не лише хатнім спра­вам, перегляду телепередач, іншим задоволенням,
Подарунок. Багато батьків використовують подарунки, щоб «відкупитися» від дитини. Діти, які одержують ці подарунки, починають вважати, що любов можна замінити різними речами.
Слід пам'ятати, що ні кількість, ні коштов­ність подарунків не відображують силу почуття. Справжній подарунок дарують щиро: не в обмін, а просто так.
Допомога. Кожного дня діти звертають­ся до нас з різними запитаннями, проханнями про допомогу. Завдання дорослих — почути за­питання та відповісти на них, вчасно допомогти дитині. Якщо дорослі допомагають дитині і ро­блять це з радістю, то душа дитини наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять і сварять дити­ну, така допомога її не радує.
     На кожному етапі розвитку дитини ми по-різному виражаємо свою любов до неї. Дуже важ­ливо обрати саме ту форму вираження (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини

 
 
 
 

Як захистити себе та своїх дітей? Коронавірусне захворювання: що повинні знати батьки! Батьківський всеобуч

 

Що таке «новий» коронавірус?

Новий коронавірус (CoV) – це новий штам коронавірусу.
Захворювання, спричинене новим коронавірусом, вперше було виявлене у Вухані, Китай, та отримало назву коронавірусного захворювання 2019 (COVID-19). «CO» означає corona (корона), «VI» – virus (вірус) та «D» – disease (захворювання). Раніше це захворювання називали «новим коронавірусом 2019 року» або 2019-nCoV.
COVID-19 – це новий вірус, пов’язаний із тим же сімейством вірусів, що  і гостра респіраторна вірусна інфекція (ГРВІ) та деякі типи звичайної застуди.

Як поширюється COVID-19?

Вірус передається повітряно-крапельним шляхом, зокрема, через кашель і чхання, а також торкання поверхонь, забруднених вірусом. COVID-19 може жити на поверхнях протягом декількох годин, але прості дезінфікуючі засоби можуть його вбити.
Які симптоми коронавірусу?
Симптоми можуть включати підвищення температури, кашель і задишку. У більш важких випадках інфекція може викликати пневмонію або утруднення дихання. У  деяких випадках захворювання може бути смертельним.
Ці симптоми схожі на грип або звичайну застуду, які зустрічаються набагато частіше, ніж COVID-19. Ось чому для підтвердження інфікування людини COVID-19 необхідно провести тестування. Важливо пам’ятати, що ключові заходи профілактики однакові: часте миття рук та  кашлевий етикет (прикривайте рот та ніс при кашлі чи чханні зігнутим ліктем або серветкою, а потім викидайте серветку у смітник, що закривається кришкою). Також існує вакцина проти грипу – тому дотримуйтесь графіку вакцинації для себе та дитини.


Як я можу уникнути ризику зараження?
 
Ось чотири запобіжні заходи, яких ви та ваша сім’я можете вжити, щоб уникнути зараження:
  1. Часто мийте руки, використовуючи мило та воду або спиртовмісні засоби для миття рук
  2. Прикривайте рот і ніс при кашлі або чханні суглобом ліктя або серветкою і викидайте серветку у смітник, що закривається кришкою
  3. Уникайте тісного контакту з усіма, хто має симптоми застуди або грипу
  4. Негайно звертайтеся до лікаря, якщо у вас підвищена температура, кашель або якщо ви відчуваєте, що вам важко дихати.

Чи варто носити медичну маску?

Використовувати медичну маску рекомендується, якщо у вас є такі симптоми, як кашель або чхання, для захисту інших. Якщо у вас немає таких симптомів, не потрібно носити маску.
Якщо ви використовуєте маски, їх необхідно носити та утилізувати належним чином, щоб забезпечити їх ефективність та уникнути підвищеного ризику передачі вірусу.
Самого лише використання масок недостатньо для того, щоб зупинити інфекцію. Окрім носіння маски, слід часто мити руки, прикривати рот під час чхання та кашлю та уникати тісного контакту з будь-ким, хто має симптоми застуди чи грипу (кашель, чхання, лихоманка).
 
Чи діє COVID-19 на дітей?
Це новий вірус, і ми поки що недостатньо знаємо про те, як він діє на дітей чи вагітних жінок. Ми знаємо, що вірусом можуть заразитися люди будь-якого віку, але поки що зафіксовано небагато випадків інфікування COVID-19 серед дітей. Вірус є летальним у рідкісних випадках, поки що в основному серед людей похилого віку, які раніше мали проблеми зі здоров’ям.

Що робити, якщо у моєї дитини проявляються симптоми COVID-19?

Зверніться до лікаря, але пам’ятайте, що нині сезон грипу, і симптоми COVID-19 (такі, як кашель або лихоманка), можуть бути схожими на симптоми грипу або звичайної застуди – захворювань, які трапляються набагато частіше.
Продовжуйте дотримуватися гігієни рук, як-от регулярно мийте руки, кашлевого етикету, дотримуйтесь графіку вакцинації для вашої дитини, щоб ваша дитина була захищена від вірусів та бактерій, які викликають інші захворювання.
Як і у випадку з іншими респіраторними інфекціями, такими як грип, якщо у вас або вашої дитини є симптоми, негайно звертайтеся до лікаря і намагайтеся уникати відвідування громадських місць (робоче місце, садочок, громадський транспорт), щоб вірус не поширювався на інших.

Що робити, якщо у члена моєї сім’ї проявляються симптоми?

Якщо у вас або у вашої дитини спостерігається підвищення температури, кашель або утруднене дихання, вам слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо ви їздили в регіони, де виявлено випадки інфікування COVID-19, або якщо ви були в тісному контакті з тими, хто приїхав з одного з цих регіонів і має респіраторні симптоми, подумайте про те, щоб повідомити свого лікаря про це заздалегідь.

Чи потрібно и дитину вести до дитсадка?

Якщо у дитини спостерігаються симптоми, зверніться до свого лікаря та дотримуйтесь його рекомендацій. Як і при інших респіраторних інфекціях, таких як грип, якщо у дитини є симптоми, давайте їй добре відпочити вдома та не водіть її у громадські місця, щоб запобігти поширенню вірусу серед інших людей.
Якщо ваша дитина немає симптомів, таких як лихоманка або кашель, і якщо органи влади у сфері охорони здоров’я або інші відповідні офіційні служби не видали наказів чи роз’яснень щодо закриття садка вашої дитини, дитині краще продовжувати ходити до садочка.
Замість того, щоб не пускати дітей до школи, привчайте їх до миття рук та кашлевого етикету в школі та інших громадських місцях. Наприклад: часто мити руки (див. нижче), прикривати рот і ніс під час кашлю чи чханні згином ліктя або серветкою, а потім викидати серветку в смітник, що закривається кришкою, а також не торкатися очей, рота чи носа, якщо діти не мили руки.

Як найкращим чином мити руки?

Крок 1: Намочіть руки проточною водою
Крок 2: Нанесіть достатньо мила на мокрі руки
Крок 3: Протріть всі поверхні рук, включаючи тильну сторону рук, між пальцями та під нігтями – принаймні 20 секунд.
Крок 4: Ретельно промийте руки проточною водою
Крок 5: Висушіть руки чистою тканиною або рушником одноразового використання.
Мийте руки часто, особливо перед їжею; після прочищення носа, кашлю або чхання; та після туалету.
Якщо мило та вода недоступні, використовуйте дезінфікуючий засіб, що містить щонайменше 60% спирту. Якщо руки помітно забруднені, обов’язково мийте їх з милом.

Як захистити сім’ю під час поїздок

Плануючи поїздку за кордон, ознайомитися з пам'яткою для виїжджаючих за кордон для своєї країни призначення щодо будь-яких обмежень на в'їзд, карантинних вимог при в'їзді або інших актуальних рекомендацій для тих, хто подорожує.
Щоб не потрапити в карантин і не отримати відмову в повторному в'їзді у вашу рідну країну, також рекомендується ознайомитися з інформацією про COVID-19 на веб-сайті Міжнародної асоціації повітряного транспорту, яка включає в себе перелік країн і обмежувальних заходів, і постійно оновлює інформацію.
Під час поїздки всі мають часто мити руки або використовувати спиртовмісні антисептичні засоби із вмістом спирту не менше 60%, прикривати рот і ніс згином ліктя або паперовою серветкою при кашлі або чханні і негайно викидати використану серветку, уникати тісного контакту з будь-ким, хто кашляє або чхає. Крім того, батькам рекомендується завжди мати при собі антисептичний засіб для рук, упаковку одноразових паперових хустинок і дезінфікуючі серветки.
Додаткові рекомендації включають в себе наступне: одноразово очистіть своє сидіння, підлокітники, сенсорний екран і т.д. за допомогою дезінфекційної серветки в літаку або іншому транспорті. Скористайтеся також дезінфікуючими серветками для очищення основних поверхонь, дверних ручок, пультів дистанційного керування і т.д. в готелі або іншому приміщенні, в якому проживаєте ви з дітьми. Не забудьте помити після цього руки.

Чи може COVID-19 передаватися від вагітних жінок ненародженим дітям?

На сьогодні недостатньо інформації, щоб визначити, чи передається вірус від матері дитині під час вагітності, або який вплив інфікування матері може мати на дитину. Наразі це питання вивчається. Вагітним жінкам слід продовжувати дотримуватися відповідних запобіжних заходів, щоб захистити себе від захворювання, і негайно звертатися за медичною допомогою, якщо у них виникають такі симптоми, як лихоманка, кашель або утруднене дихання.

Чи безпечно матері годувати грудьми, якщо вона заражена новим коронавірусом?

Усі матері, що знаходяться в уражених регіонах і регіонах підвищеного ризику та мають симптоми лихоманки, кашлю або утрудненого дихання, мають негайно звернутися за медичною допомогою та дотримуватися вказівок лікаря.
Зважаючи на переваги грудного вигодовування та незначну роль годування грудьми в передачі інших респіраторних вірусів, матері можуть продовжувати годувати грудьми, дотримуючись усіх необхідних запобіжних заходів.
Для того, щоб матері, яка має симптоми лихоманки, кашлю або утрудненого дихання, було безпечно годувати грудьми, їй необхідно надягати маску, коли вона перебуває поблизу дитини (зокрема, під час годування дитини), мити руки до і після контакту з дитиною, та чистити та/або дезінфікувати забруднені поверхні. Це все треба робити в усіх випадках, коли хтось, хто має підтверджений діагноз або підозру на інфікування COVID-19, контактує з іншими людьми, у тому числі з дітьми.
Якщо захворювання у матері протікає важко, її слід заохочувати зціджувати молоко і давати його дитині у чистій чашці та/або ложці, при цьому дотримуючись тих самих методів профілактики передачі інфекції.
 
 Як говорити зі своїми дітьми про коронавірусне захворювання 2019 року (COVID-19)?»
(ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ)
 
Нині, коли ви так багато чуєте про коронавірус, легко відчути інформаційне перенасичення. Якщо ваші діти відчувають тривогу, це також зрозуміло. Дітям може бути важко зрозуміти те, що вони бачать в інтернеті чи по телевізору (або чують від інших людей), тому вони можуть бути дуже вразливими до тривоги, стресу і смутку. Але відкрите обговорення та ваша підтримка допоможуть їм зрозуміти ситуацію, дотримуватися правильної поведінки й навіть зробити позитивний внесок для інших.

1.  Ставте відкриті запитання та слухайте

Спочатку запропонуйте дитині обговорити проблему. Дізнайтеся, що саме діти вже знають, і дозвольте їм визначати напрямок розмови. Якщо діти ще маленькі й не чули про спалах, можливо, вам не потрібно піднімати це питання: просто нагадайте їм про хороші гігієнічні практики, не створюючи нових побоювань.
Переконайтеся, що ви в безпечному просторі. Нехай дитина скаже все, про що думає, не обмежуйте її у цьому. Допомогти почати розмову можуть малювання, розповіді й інші види діяльності.
Найголовніше — не применшуйте і не уникайте побоювань дітлахів. Визнавайте почуття дітей та запевняйте їх, що боятися — це природно. Покажіть, що ви слухаєте їх, приділяючи всю свою увагу. Давайте зрозуміти, що діти можуть поговорити з вами та своїми вчителями, коли захочуть.

2.  Будьте чесні: поясніть правду словами, зрозумілими для дітей

Діти мають право на правдиву інформацію про те, що відбувається у світі. Але дорослі несуть відповідальність за те, щоб захистити їх від стресу. Використовуйте мову, відповідну віку, спостерігайте за реакцією і будьте чутливі до рівня тривоги дітей.
Якщо ви не можете відповісти на їхні запитання, не намагайтеся вигадати правильну відповідь.

Використовуйте це як можливість разом ознайомитися з інформацією. Її чудовими джерелами є вебсайти міжнародних організацій, наприклад, ЮНІСЕФ та Всесвітня організація охорони здоров’я. Поясніть, що деяка інформація в інтернеті не є точною і краще довіряти експертам.

3. Покажіть їм, як захистити себе та своїх друзів

Один із найкращих способів уберегти дітей від коронавірусу та інших захворювань — просто заохочувати їх регулярно мити руки. Це не повинно перетворитися на страшні розмови. Співайте разом з The Wiggles або виконайте цей танок, щоб зробити навчання цікавим.
Ви також можете показати дітям, як прикривати обличчя під час кашлю чи чхання згином ліктя, пояснити, що краще не перебувати надто близько до людей, у яких є ці симптоми, і попросити їх говорити вам, якщо вони починають відчувати, що у них лихоманка, кашель або ускладнене дихання.
4. Запевніть їх, що все буде добре
Коли ми бачимо безліч сюжетів, які непокоять усіх, на телебаченні чи в інтернеті, здається, що криза просто оточила. Діти можуть не розрізняти зображення на екрані та реальність навколо себе. Вони можуть вірити, що їм загрожує небезпека. Ви допоможете дітям впоратися зі стресом, граючи чи відпочиваючи з ними, коли у вас є змога. Дотримуйтеся регулярних процедур і розкладу, наскільки це можливо, особливо перед сном, або допомагайте створювати новий розклад у нових умовах.
Якщо у вашому районі спалах захворювання, нагадайте своїм дітям, що вони, ймовірно, не підхоплять інфекцію, що більшість людей, які мають коронавірус, не хворіють тяжко, і що багато дорослих наполегливо працюють над тим, щоб зберегти вашу родину.
Якщо ваша дитина почувається погано, поясніть, що їй доведеться залишитися вдома або в лікарні, оскільки це безпечніше для неї та її друзів. Скажіть їй, що ви знаєте, що часом це важко (можливо, страшно чи нудно), але дотримання правил допоможе зберегти всіх у безпеці.

5. Перевірте, чи не відчувають вони стигму та чи вони її не поширюють

Спалах коронавірусу приніс численні повідомлення про расову дискримінацію у всьому світі, тому важливо переконатися, що ваші діти ані зазнають булінгу, ані сприяють йому.
Поясніть дітям, що коронавірус не має нічого спільного з тим, який хтось має вигляд, звідки походить чи якою мовою говорить. Якщо дітей обзивають або знущаються над ними в школі, вони повинні відчувати і мати змогу безпечно розповісти про це дорослим, яким вони довіряють.
Нагадайте своїм дітям, що кожен і кожна має право бути в безпеці в школі. Знущання — це завжди неправильно, і всі ми повинні робити все, щоб добре ставитися та підтримувати одне одного.

6. Шукайте помічників

Дітям важливо знати, що люди допомагають одне одному добрими вчинками.
Поділіться зокрема історіями медичних працівників, вчених і молодих людей, які працюють над тим, щоб зупинити спалах. Якщо діти знають, що співчутливі люди докладають зусиль для їхнього захисту, це запокоює.

7. Дбайте про себе

Ви краще допоможете дітям, якщо піклуватиметеся про себе. Діти бачать, як ви реагуєте на новини. Тому для них важливо розуміти, що ви спокійні й не панікуєте.
Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе і зверніться до інших родин, друзів та людей у ​​вашій громаді, яким ви довіряєте. Приділіть трохи часу заняттям, які допоможуть вам розслабитися та відновити сили.

8. Обережно закінчуйте розмови

Дітям важливо знати, що вони не залишаться на самоті з бідою. Коли ви завершуєте розмову про дражливі речі, оцініть рівень тривожності дитини: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте, чи використовує вона звичайний тон голосу, і дивіться, як вона дихає.
Нагадайте дітям, що вони можуть у будь-який час поговорити з вами на будь-які інші теми, зокрема на складні. Нагадуйте, що ви піклуєтеся про них, слухаєте їх і що вони можуть звернутися до вас завжди, коли занепокоєні.
 

Заходи про запобігання захворюванню на коронавірус Батьківський всеобуч                                                  
ШАНОВНІ БАТЬКИ!

СКОРИСТАЙТЕСЯ ПОРАДАМИ, ЩОБ ПОПЕРЕДИТИ ЗАХВОРЮВАННЮ НА  КОРОНАВІРУСНУ ІНФЕКЦІЮ!


                                                                

                                                                     

Поради музкерівника Батьківський всеобуч
Як підготувати дитину до свята, щоб від свята отримати задоволення?
 
Шановні батьки, підготовка дитини до свята, очікування свята – це велика відповідальність, психологічне навантаження. Пропонуємо поради які допоможуть вам підготувати дитину до свят.
Зовнішній вигляд дитини:
зачіска та макіяж дитини повинні бути безпечним (обережно алергія)
- одяг (костюм) повинен бути зручним, святковим, безпечним (без гострих, колючих прикрас)
- взуття: чешки, або інше, у якому буде зручно виконувати музично-ритмічні рухи
Розучування ролі:
- при написанні сценаріїв свят враховуються програмові вимоги, вікові можливості, творчі здібності дітей,  та умови (музичний зал)
- під час розподілу ролей враховується бажання, творчі здібності дітей. Щоб дитина почувала себе впевнено допоможіть їй передати характер ролі за допомогою інтонації, міміки, рухів; вивчіть слова пісень, віршів. Потренуйтеся перед дзеркалом.
- за потребою отримайте консультацію вихователя, музичного керівника, психолога.
Присутність батьків:
- пишайтеся своєю дитиною, будьте прикладом для неї
- якщо у вас немає можливості бути присутнім на святі – підгодуйте дитину, поясніть причину.
Перегляд свята:
- приходьте за 10-15 хвилин до початку свята
- зніміть верхній одяг, перезуйтеся або одягніть бахіли
- до зали заходьте після запрошення
- вимкніть мобільний телефон
- не коментуйте виступи дітей під час свята
- не відволікайте увагу дітей зауваженнями, проханням позування перед камерою -  це може мати небажані наслідки
- підтримуйте виступ дітей оплесками
- після свята дочекайтесь, поки діти вийдуть до групи
- кількість присутніх дорослих обмежена до 2 чоловік від родини у зв’язку з площею приміщення та вимогами з безпеки життєдіяльності
-  якщо ваша дитина  під час свята, побачивши вас може відмовитись від виступу або розплакатись,  пропонуємо свято подивитись у фоє.
 
Сприймайте своїх дітей такими, які вони є. Вони мають бути впевнені у вашій любові у будь-яку хвилину. Пам’ятайте, що вашу дитину навчають не ваші слова, а ваш особистий приклад, ваша поведінка та душевна доброта.
 
 

Адаптація дітей раннього віку до перебування в дошкільному закладі Батьківський всеобуч

    Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.
    Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.
    Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.
    Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць.виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.
ВИОКРЕМЛЮЮТЬ ТАКІ СТУПЕНІ АДАПТАЦІЇ:
  • Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;
  • Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;
  • Важкий (триває від 2 місяців і більше) – паталогічна адаптація.
    Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.
   Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.
   Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостійні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.
   Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.
ЩОБ ПРОЦЕС АДАПТАЦІЇ НЕ ЗАТЯГУВАВСЯ, НЕОБХІДНО:
  • Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;
  • Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;
  • У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;
  • Наблизити домашній режим до садкового;
  • Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;
  • Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).
    Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та в дитсадку.
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ПРАВИЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ РІДНИХ У ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ:
  • Дитині потрібно говорити, що вона вже доросла;
  • Не залишати дитину на цілий день у групі;
  • Гуляти на майданчику після відвідування садка;
  • Давати із собою улюблені іграшки;
  • Повідомляти вихователя про особливі звички дитини;
  • Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;
  • Зустрічати дитину з посмішкою;
  • Розповідати якомога більше позитивного про садок;
  • Підтримувати самостійність дитини вдома.
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ: ДО ДИТЯЧОГО САДКА БЕЗ СЛІЗ
  • Налаштовуйте дитину на те, що в дошкільному закладі на неї чекає багато цікавого: знайомство з новими друзями, яскраві книжки, гарні іграшки, багато веселих розваг тощо.
  • Зберігайте спокій, не виявляйте перед дитиною свого занепокоєння, адже ваше хвилювання передається їй. Тоді дитина плакатиме, нервуватиме та відмовлятиметься йти до дитячого садка.
  • Дозвольте дитині взяти із собою в дошкільний заклад улюблену іграшку або якийсь інший безпечний предмет із дому, аби в дитячому садку вона відчувала домашній затишок.
  • Щоразу вигадуйте новий цікавий спосіб прощання з дитиною на порозі дошкільного закладу. Наприклад , ласкаві обійми, повітряний поцілунок, «секретне слово».тощо. Так, дитина буде зацікавлена виконанням цього ритуалу і легко відпускатиме вас.
  • Наклейте в особистій шафі дитини в дошкільному закладі фото вашої родини. Це заспокоюватиме дитину у хвилини занепокоєння.
  • Завжди будьте уважні до дитини, коли забираєте її з дитячого садка. Зокрема розпитуйте, чим вона займалася протягом дня, хваліть її малюнки чи інші творчі вироби, щиро дякуйте за подарунок, який дитина виготовила власноруч тощо.
  • Усіляко демонструйте свою любов і турботу. Наприклад, скажіть, що протягом дня думали про неї, планували спільні заняття на вечір, приготували для неї щось смачне тощо.
  • Обмежте відвідування гостей та масових заходів у період адаптації дитини до умов дошкільного закладу, не перевантажуйте її вдома розвивальними заняттями.
  • Говоріть про дошкільний заклад у піднесеному настрої, ніколи не лякайте ним дитину, і головне – будьте терплячими
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ: ЯК СЛІД СПІЛКУВАТИСЯ З ДИТИНОЮ В ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ
  • Не карайте дитину й не гнівайтеся на неї за те, що вона плаче в момент розлуки з вами на порозі дошкільного закладу або ще вдома при згадці про необхідність йти до дитячого садка. Пам’ятайте, що дитина має право на таку реакцію. Водночас суворе нагадування дитині про те, що вона «обіцяла не плакати», теж зовсім не ефективне. Позаяк дитина цього віку ще не вміє тримати слово. Тож ліпше ще раз нагадайте їй, що ви невдовзі обов’язково прийдете й заберете її додому.
  • Не лякайте дитину дошкільним закладом, використовуючи фрази на кшталт: «Ось будеш погано поводитися, знову до дитячого садка підеш!». Місце, яким лякають, ніколи не стане для дитини ні улюбленим, ні безпечним.
  • Не відгукуйтеся негативно про вихователів і дошкільний заклад загалом у присутності дитини. Це може навести на думку, що дитячий садок – це нехороше місце, у якому працюють погані люди. У такому разі тривожність дитини не зникне взагалі.
  • Не обманюйте дитину, кажучи, що ви прийдете дуже скоро, якщо насправді їй доведеться перебувати в дошкільному закладі півдня чи навіть повний день. Нехай ліпше дитина знає, що мама прийде нескоро, аніж марно чекатиме її цілий день. Адже в такому випадку вона може втратити довіру до найближчої людини.

Якщо у вас дитина з особливими освітніми потребами Батьківський всеобуч
Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.
  • Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).
  • Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потребами – це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
  • Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.
  • У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.
  • Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.
  • У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.
  • Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначить систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.
  • Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.
  • Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї
  •  Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.
  • Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.
 

Готуємось до дитячого садка Батьківський всеобуч
ЩО ПОВИННА ВМІТИ ДИТИНА ІДУЧИ В САДОЧОК?   

        Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до умов виховання в дитячому садочку є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадку. З цією метою батьків знайомлять з умовами життя дітей у групі, а також вихователь знайомиться з умовами виховання дитини вдома, його індивідуальних особливостях, звичках. Бажано, щоб умови та вимоги до дитини з боку дорослих максимально співпадали. Стосується це, насамперед, режиму дня, навичок самообслуговування, культури поведінки. Також батьки повинні підготувати до відвідування дитячого садка і саму дитину.
По-перше, слід організувати спілкування малюка з іншими дітьми – під час прогулянок, відвідування сімей з дітьми. Малюк повинен навчитися спілкуватися, ділитися іграшками, грати і поводитися у дитячому суспільстві.
По-друге, чим більше навичок самообслуговування засвоїть дитина, тим легше буде відбуватися адаптація до дитячого садка. Вирішити це питання – батьківська справа.
Згідно з вимогами програми виховання дітей у три роки малюк повинен уміти:
  • Вмиватися. З незначною допомогою дорослого мити руки, дотримуючись послідовності: дорослий допомагає засукувати рукава одягу, відрегулювати струмінь води, дитина самостійно змочує руки, бере мило, намилює руки; дорослий показує, як зробити багато піни; дитина повторює намилюючи рухи, змиває мило, умивається, закриває кран; якщо кран тугий, дорослий сам закриває його; дитина самостійно витирає руки та обличчя рушником, дорослий звертає увагу дитини на те, що руки та обличчя повинні бути сухими. Взагалі діти охоче вмиваються самостійно або за нагадуванням дорослого.
  • Доглядати за зовнішнім виглядом. Радіти чистому, красивому одягу, охайній зачісці. Відчувати негативні емоції у зв’язку з брудним одягом та руками, незачесаним волоссям; звертатися до дорослого з проханням допомогти дати лад. Радіти, коли такі неприємні моменти усунено. За нагадуванням дорослого користуватися носовою хустинкою, класти її у кишеню.
  • Правильно поводитися за столом. Прагнути їсти самостійно, відмовлятися від пропозиції «погодувати з ложки». Тримати ложку у правій руці, ретельно пережовувати їжу. Радіти, що уміє їсти самостійно, як дорослий. За нагадуванням дорослого користуватися серветкою. Помічати за показом дорослого красиво накритий стіл, яскравий посуд, смачну їжу. Упізнавати і називати знайомі страви (суп, борщ, каша, котлети, салат, пюре, компот, сік, чай). За нагадуванням дорослих говорити «дякую», допомагати прибирати за собою тарілку, чашку, серветку. Дома мати «улюблену» тарілку, чашку, серветку, із задоволенням спостерігати, як мама миє посуд, робити спроби самостійно вимити свою тарілку та чашку, подати хліб, пиріжок.
  • Доглядати за речами та іграшками. Разом з дорослим та за його показом складати іграшки на місця, вішати речі, ставити взуття. Спостерігати, як дорослий пере, прасує, чистить одяг, брати участь у митті іграшок, купанні ляльок.
  • Одягатися. Вчитися за показом дорослого знімати і вдягати одяг, розстібати великі ґудзики, шнурувати чоботи. Знати свої речі, радіти чистому одягу.
  • Грати. У грі відображати процеси умивання, одягання, їжі; годувати, купати, одягати іграшки (ляльок, звіряток тощо), «вчити» свої улюблені іграшки правильно їсти, вмиватися; у іграх-демонстраціях з іграшки, які показує вихователь, допомагати ляльці правильно вдягатися, приносити Зайчику усе необхідне для купання маленький зайченят тощо.
По-третє, необхідно привчити дитину до певного режиму дня, в якому відведено місце різним видам діяльності (гігієнічні процедури, прийом їжі, ігри та заняття, прогулянка, елементарна праця та інші).
По-четверте, малюк повинен знати, що таке дитячий садок, чим там займаються діти.
Також у дитини слід стимулювати бажання відвідувати групу. Для цього дитині розповідають про життя в дитячому садку, розглядають ілюстрації, ходять до дитсадка під час денної прогулянки дітей і спостерігають за ними.
 

1 2 3