Поради батькам щодо запобігання ранньої шкільної дезадаптації
Вступ до школи і період адаптації до нових умов дослідники часто відносять до найдраматичніших подій у житті дитини. Це пов'язано з психологічними труднощами пристосування дітей до систематичного шкільного навчання. При цьому рівень дезадаптації дітей і форми її прояву відрізняються за ступенем виразності - від легких поведінкових і мотиваційних порушень, пов'язаних зі шкільним життям, відмовою дітей відвідувати школу на ранніх етапах навчання, і до виникнення шкільної фобії.
Дослідження психологів Росії й України свідчать, що від 20% до 56% дітей страждають від дезадаптації саме на перших етапах шкільного життя.
Шкільна дезадаптація є явищем, що характеризує нездатність дитини виконувати запропонований обсяг і досягати бажаної якості навчальної, соціально-психологічної, поведінкової, ігрової та іншої діяльності, без здійснення якої вона не може відповідати соціальній позиції школяра. Тобто рання шкільна дезадаптація не дає дитині змоги зайняти позицію школяра по суті.
Причини виникнення ранньої шкільної дезадаптації
Визначальними чинниками виникнення ранньої шкільної дезадаптації є неадекватна оцінна діяльність вихователів і батьків, а відтак - неадекватна самооцінка дитини. Адже самооцінка дітей грунтується на інформації, яку вони отримують про самих себе від своїх батьків, вихователів та однолітків. Ця інформація або дає їм упевненість у собі, психологічно підтримує, допомагає самостійно домагатися успіху і виробляти позитивну самооцінку, або спричиняє невротичні реакції і знижує самооцінку дітей. Занижена оцінка вихователем або батьками може призвести до виникнення у дітей тривожних станів та порушень нормативного розвитку психічних процесів.
Адаптація до умов шкільного навчання потребує істотної пере¬будови пізнавальної, мотиваційної та емоційно-вольової сфер особистості дитини. Сприятливий збіг соціальних умов веде до адаптованості, несприятливий - до дезадаптованості.
Для того, щоб навчальний процес був успішним, діти мають адаптуватися до найрізноманітніших ас¬пектів нового для них шкільного життя: до розкладу уроків і навчальних предметів, до класного колективу і окремих його членів, до учителів тощо. Основний напрям розвитку адаптивної активності школяра без-посередньо пов'язаний з процесами оцінки й прийняття ним норм і цін¬ностей нового соціального оточення, до якого він входить, а також сформованих тут форм соціальної взаємо¬дії і предметної діяльності.
Адаптаційний період у шестирічних першокласників триває у середньому від 4 до 7 тижнів, однак у деяких дітей - і півроку, і рік. У таких дітей, яким довго не вдається адаптуватися, з'являється в'ялість, плаксивість, порушується сон, апе-тит, або навпаки - ці діти надто збуджуються, стають дратівливими та полохливими, крикливими, на уроках відволікаються від навчання.
Сприятливими чинниками, які відіграють позитивну роль в адаптації дитини до школи, є:
• адекватна самооцінка дитини;
• повна сім'я;
• високий рівень освіти батька і матері;
• правильні методи виховання в родині;
• відсутність у родині конфліктних ситуацій;
• дружні взаємовідносини у групі однолітків;
• шкільна зрілість;
• позитивне ставлення педагогів у дошкільному навчально¬му закладі та у школі;
• позитивне спілкування з дорослими тощо.
|