|
Чи готові ви до школи?
Існує багато психологічних тестів, по яких можна дізнатися про загальну шкільну зрілість дитини. Але проводити їх і знатися на отриманих результатах – справа спеціалістів-психологів. Тож пропонуємо елементарний спосіб перевірки, доступний абсолютно всім батькам.
Отже, спершу поставте своєму дитяті наступні запитання. Якщо він відповість на них без зусиль, то, значить, його психічний розвиток відповідає календарному віку і свідчить про готовність дитини навчатися в загальноосвітній школі.
Для дитини 5-6 років.
1.Як тебе звуть?
2.Як звуть твою маму, папу, сестричку, братика?
3.Ти дівчинка чи хлопчик? Ким ти будеш, коли виростеш і станеш дорослим: чоловіком чи жінкою?
4.Ти любиш малювати? Якого кольору цей олівець, стрічка?
5.Скільки пальців у тебе на руці? Покажи три пальчики, шість?
6.Скільки оченят у ляльки? а у тебе? Для чого потрібні очі, вуха?
7.Що роблять віником, олівцем, ложкою?
8.Коли можна кататись на санчатах: взимку чи літом? Чому?
9.Коли можна купатися в річці: взимку чи літом? Чому?
10. Яких ти знаєш звірів, птахів? Хто більший: коза чи корова? У кого більше ніг: у собаки чи у півня?
Не дивуйтесь, якщо питання вам здалися дуже простими. У практиці зустрічаються діти, які не можуть відповісти на багато з них. Для кожного батька нормально вважати, що його дитя найрозумніше. Але інколи дитя не може відповісти на якісь з цих питань просто тому, що батьки не вважали за потрібне йому це пояснити. Вони просто гадали, що їх чудове маля саме знає такі елементарні речі.
Зверніть увагу!
Якщо ж ваше дитя:
• кожен ранок чистить зуби, завжди миє руки перед тим як сісти до столу;
• допомагає вдома по господарству (миє посуд, прибирає ліжко, накриває на стіл);
• може сам собі приготувати бутерброд, вдягнутися по погоді, зав'язати шнурки і шарф;
• вміє самостійно утримувати увагу досить тривалий час (15-20 хвилин) під час читання вголос, малювання, гри;
• здатний управляти своїми бажаннями (не їсть перед їжею цукерки, хоча вони і лежать на видному місці; не вередує, коли дорослі щось заборонили);
• вміє поводитися за столом (правильно сидить, акуратно їсть);
• має більш-менш стійкі інтереси (прослухування музики, малювання, заняття мовами, конструювання, ліплення з пластиліну);
• вміє поводитися в суспільстві (не перебиває старших, без нагадування проявляє вічлевість, використовуючи «будь ласка», «дякую», «до побачення» та ін.);
• дотримується певного режиму дня;
• ставить питання і завжди вислуховує відповіді;
• прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки після читання, тоді вітаємо! Ваше дитя має високий рівень розвитку вольових навичок. А вони, у свою чергу, є основою довільного запам'ятовування, уваги, розумових навичок. І, відповідно, у вас і у вашої дитини буде значно менше проблем в школі.
Щоб допомогти налаштуватись на новий ритм життя, краще говорити дитині:
• У тебе все вийде, якщо ти трохи попрацюєш / постараєшся.
• В школі можна багато чого нового дізнатись і багато чому навчитися, варто лише захотіти.
• У класі можна знайти нових хороших друзів, хоча цілком імовірно, що не всі діти в класі тобі одразу сподобаються. Доречно буде розповісти про свої шкільні враження, своїх шкільних друзів, можливо, у вас є хороші знайомі зі шкільних часів, з якими ви до цих пір підтримуєте стосунки. Дитині буде цікаво дізнатися, що дружні стосунки можуть тривати такий довгий час.
Поясніть дитині, що спочатку вона може сумувати за дитячим садком, за батьками, все шкільне може здаватися чужим. Це відчуття поступово пройде, учні зазвичай швидко звикають до школи та до нового оточення.
Пригадайте про власні почуття та хвилювання в першому класі. Розкажіть, як ви чекали 1 вересня. Можете поділитися і своїми теперішніми відчуттями, пояснити свої хвилювання, які пов'язані з першим вересня. Але важливо щоб ваші шкільні згадки та сьогоденні турботи не стали додатковим джерелом хвилювань для дитини.
Налаштуйте дитину на те, що у неї будуть нові обов'язки. Підкресліть, що тепер вона підросла, стала доросліше. Це означає, що їй тепер не лише більше довірятимуть, але і більше від неї очікуватимуть, але знову ж таки робіть це обережно без зайвого тиску.
Оцінки - це важлива складова шкільного життя. Аби зменшити можливі хвилювання дитини з приводу оцінок, за час, що залишився до школи, спробуйте навчити її самої оцінювати те, що вона робить. Наскільки вона сумлінно попрацювала, чи все зробила, що могла.
Для того, щоб навчити дитину цьому, необхідно:
• Самому максимально об'єктивно оцінювати результати роботи майбутнього школяра.
• Порівнювати різні результати діяльності дитини, обговорювати причини успіхів і невдач.
• Регулярно з'ясовувати, що саме дитина думає з приводу своєї роботи, як її оцінює, що у нього вийшло, що не вийшло, чому? Важливо звернути увагу на те, що порівнюються результати та досягнення дитини з його ж власними успіхами, аби побачити рух і зростання відносно самого себе. Ще одна причина, чому не можна порівнювати з досягненнями інших діток, бо це може спричинити зниження самооцінки.
• Виражати впевненість в силах дитяти, переконаність в тому, що його результати будуть хорошими. Навіть коли дитині щось не вдається зробити вдало.
• Підтримувати прагнення до творчості, розвитку і працьовитість.
Коли дитина навчиться сама оцінювати свою діяльність, вона відчуватиме себе набагато впевненіше, тому що матиме власне більш менш адекватне уявлення про зроблене. Отже, ваше дитя в цілому буде менш залежним від думки і оцінки оточення.
Також дуже важливо, щоб дитина добре розуміла, що шкільні відмітки - це лише оцінка зробленого зараз, а не його особи в цілому!! Підтримуйте та розвивайте впевненість дитини в собі, у власних силах - це дуже необхідно для хорошого самопочуття дитини в школі.
У будь-якому випадку, любіть свою дитину такою як є, навіть якщо вона не буде цілковитим відмінником!
|